думи, думи

Черговий ранок, встав із ліжка,
Зарядка: руки, прес, пробіжка.
Усе, почався новий день,
Пора співати вам пісень.
Ідемо, сотні різни юних,
Шукать себе і свою суть,
Усі пливуть в метро бездумно,
В очах витає каламуть.

І цілий день ще попереду.
Фаст-фуд, шаверма, карамель...
А може це не шанс для злету,
Нас закрутила карусель?
Та все зробила то так знатно,
Що ти не знаєш як зійти,
Й маха руками безпорадно,
Та тут назад вже не піти.

Творець тримає всю систему,
Не дасть мені її зламати.
Та викупаю я тут тему,
Що нас продовжує кохати.
У всіх позиціях та позах,
Як тих послідніх проституток.
Все в обіцянках, не в погрозах,
Піднятті цін метро й маршруток.

І хліб, що роблять наші руки,
Він нам же впарює захмарно.
Народ вже корчиться у муках,
І розривається намарно.
Щоб якось вижити, не жити,
Щоби освіту дітям дати,
Щоби навчити їх любити...
Та коли все нам те встигати?

Якщо працюєш доби цілі,
Щоб заробити копійки.
В душі ще теплиться надія,
Що допоможе шлях знайти...

Та досить, досить любі люди,
Як і раніш в нас є пани,
Нічого нового не буде,
Ми все ті ж самі кріпаки.
Все так на панщину ідемо,
Та діточок своїх ведем.
Та це роботою зовемо,
Такий от зараз в нас Едем.

Прокинся ж, нужбо, милий друже,
І в одну лаву стань зі мною.
Людей, що хочуть скинуть гніт
Питва, насильства і терору.
Панів, що з нас все вижимають,
Підбурим разом чесний люд.
Нехай багаті свині знають,
Що щирі люди щиро б'ють.