Я стою на балконі свого старого замку і дивлюся на широке море, що простягається, під балконом. Воно звивається, бушує, лине хвилями. Неначе вир емоцій у моїй душі, у моїй свідомості. Новий удар хвилі об стіну замку, мої вуха розриває пекельний біль. Він заглушує все навколо я закриваю вуха руками, заплющую очі. Тиша! Благословенна Тиша! Де ж ти?! Повернися! Нехай моє серце затихне, нехай душа переболить!
Новий удар хвилі я дивлюся вниз, море спокійне. Я посміхаюся. Я простягаю руки до неба і приймаю сонце. Беру від нього силу і спокій і виливаю його в своє тіло і серце. Я- спокійна.
Я вдихаю свіже морське повітря на повні груди, спускаюся по кам'яним сходам. Світло лампи- єдине, що вказує мені шлях. Я спускаюся до кімнати і знаю, що наступного ранку все зміниться.
Зм ни близько...
© Copyright: Мария Харденкрафт, 2015
Свидетельство о публикации №215021100926
Свидетельство о публикации №215021100926
Рецензии