Попередня частина: http://www.proza.ru/2015/02/15/1152
А я, мій милий, не журюся,
хоч витру сльози, посміхнуся,
згадаю, милий, про тебе
і помолюсь – усе гаразд буде.
Гаразд буде – так мусить бути,
розсіється туман страшний,
нехай йому не повернутись,
розсіє вітер, геть летить.
Усе вернеться, звідки вийшло,
настане спокій, піде лихо,
весною все навколо розцвіте,
вертайся, милий, ждуть тебе.
До роду, благословивши днину,
чекають вдома на гостину,
нехай удома лише ти будеш,
і руки роботящі, дім їх жде.
Картина із інтернету.
02.2015.
А я, мой милый, не грущу
© Copyright: Светлана Борщ, 2015
Свидетельство о публикации №215021501195
Свидетельство о публикации №215021501195
Рецензии