Я згадую наші ночі...
Безкінечно довгі розмови,
У світі яскравому ночі
На березі бурхливого моря.
Ми будували наші плани,
Але розбили їх океани.
Щастя своє ми самі зруйнували
І доля за це поквиталася з нами!
Життя стало - наче пекло дня нас,
Немає уже воротя в небуття
Прийняти долю свою назавжди,
Можливе для нас існування.
Ти плакача гірко сльозами,
Слова сказати мені не давала
Достойна ціна за розвагу
смерть для нас покаяння!
Я загину, як воїн...
серце своє тобі заповівши.
Покине душа твоє тіло,
І рай у пеклі для нас це буття!
Я згадую
© Copyright: Назар Лемчак, 2015
Свидетельство о публикации №215022301909
Свидетельство о публикации №215022301909
Рецензии