Ев. Мф. 13

1. Того ж дня, вийшовши з дому, Ісус сів біля моря.
2. І зібралось до Нього багато народу, так що Йому довелося ввійти у човен і сісти; а весь народ стояв на березі.
3. І багато навчав їх притчами, кажучи: "Ось, вийшов сіяч сіяти;
4. І коли сіяв, то одне зерно впало при дорозі, і налетіли птахи, і видзьобали його;
5. Інше впало на місцину кам‘янисту, де мало було землі, і невдовзі посходило, тому що земля була неглибока;
6. Та коли піднялося сонце, то зав‘яло, і через те, що не мало коріння, засохло;
7. Інше впало в будяки, і будяки виросли, й заглушили його;
8. А інше впало на родючий грунт і принесло плід: одне у сто, друге – в шістдесят, а деяке і тридцять разів.
9. Хто має вуха слухати, нехай чує!"

10. Підійшовши, учні запитали Його: "Чому притчами говориш до них?"
11. А Він, сказав їм у відповідь: "Через те, що вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.
12. Бо хто має, тому дасться і примножиться, а хто не має, у того відніметься і те, що має.
13. Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють.
14. І справджується над ними пророцтво Ісаї: Слухом почуєте, і не зрозумієте, і очима дивитися будете, і не побачите;
15. Бо огрубіло серце людей цих, і вухами з натугою чують, і очі свої зімкнули, нехай же не побачать очима, і не почують вухами, і не втямлять серцем, і нехай не звернуться, щоб Я сцілив їх.
16. А ваші очі блаженні, що бачать, і вуха ваші, бо чують.
17. Запевняю вас, багато пророків і праведників хотіли бачити, що ви бачите, і не бачили, і чути, що ви чуєте, і не чули.

18. А ви ось вислухайте значення притчі про сіяча:
19. До кожного, хто слухає слово про Царство і не розуміє, приходить лукавий і краде посіяне в серці його: ось кого означає посіяне при дорозі.
20. А посіяне на кам‘янистій місцині означає того, хто чує слово і відразу з радістю приймає його;
21. Але не має в собі коріння і непостійний: коли ж настають труднощі, або ж гоніння за слово, відразу спокушається.
22. А посіяне в будяках означає того, хто чує слова, але клопоти світу цього та омана багатства глушать слово, і воно залишається без плоду.
23. А посіяне на родючому грунті означає того, хто слухає слово і розуміє, і тому  приносить плід він, один приносить у сто, інший в шістдесят, а ще інший – у тридцять разів."

24. І другу притчу запропонував Він їм, кажучи: "Царство Небесне схоже на чоловіка, що посіяв добірне насіння на полі своєму.
25. Та коли люди спали, прийшов ворог його і насіяв поміж пшеницею будяків, і зник.
26. Коли зійшло збіжжя і показався колос, тоді з‘явилися й будяки.
27. Тай прийшли працівники до господаря і сказали йому: Пане! Хіба не добірне насіння сіяв ти на полі твоєму? То звідки ж на ньому будяки?
28. А він сказав їм: Ворожа людина зробила це. А працівники сказали йому: Хочеш, щоб ми пішли, і випололи їх?
29. Та він сказав їм: Ні, бо, виполюючи будяки, ви повириваєте разом з ними і пшеницю;
30. Залишіть їх, нехай разом ростуть до жнив; і в пору жнивну я скажу женцям: Зберіть спершу будяки і зв’яжіть їх у снопи, щоб спалити; а пшеницю зберіть у житницю мою."

31. Ще одну притчу запропонував Він їм, кажучи: "Царство Небесне схоже на зерна гірчиці, що чоловік узяв і посіяв на своєму полі,
32. Воно, хоч і найменше з усього насіння, та коли виросте, буває найбільшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні і ховаються в гілках його."

33. Іншу притчу сказав Він їм: "Царство Небесне схоже на закваску, яку жінка, узявши, поклала в три міри* борошна, доки не вкисло все."
 
34. Усе це Ісус казав народові притчами і без притчі не говорив їм нічого,
35. Нехай справдиться повідане через пророка,: Відкрию в притчах уста Мої; повідаю сховане від заснування світу.

36. Тоді Ісус відпустив народ і зайшов до оселі. І підійшли до Нього учні Його і сказали: "Поясни нам цю притчу, про будяки в полі."
37. Він же, відповів їм так: "Сівач добірного насіння є Син Людський;
38. Поле є світ; добірне насіння, це – сини Царства, а будяки – сини лукавого;
39. А ворог, що посіяв їх, є диявол; жнива є кінець світу, а женці то Ангели.
40. Тому так, як збирають юудяки і вогнем спалюють, так буде наприкінці світу цього:
41. Пошле Син Людський Ангелів своїх, і зберуть вони із Царства Його всі спокуси і тих, що вчиняють беззаконня.
42. І вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів;
43. Тоді праведники засяють, мов сонце, у Царстві Батька їхнього. Хто має вуха чути, нехай чує!

44. Ще схоже Царство Небесне на скарб, схований у полі; котрого знайшов чоловік і сховав, і радіючи з того йде та продає все, що має, і купує це поле.
45. Ще схоже Царство Небесне на купця, що шукає найкращих перлин,
46. І котрий, коли знайшов одну найкоштовнішу перлину, пішов, і продав усе, що мав, і придбав її.
47. Ще Царство Небесне подібне до невода, закинутого в море, що назбирав усілякої всячини,
48. Котрого, коли наповнився, витягнули на берег і присіли й вибрали краще в посудини, а гірше викинули геть.
49. Отак буде й наприкінці світу: Вийдуть Ангели і вилучать лихих з-поміж праведних.
50. І вкинуть їх до печі вогненної: там буде плач і скрегіт зубів."
51. І запитав їх Ісус: "Чи зрозуміли ви все це? Вони відповідають Йому: Так, Господе!"
52. А Він сказав їм: "Тому-то всілякий книжник, навчений про Царство Небесне, схожий на господаря, котрий виносить із скарбниці своєї нове і старе."

53. Коли закінчив Ісус ці притчі, пішов звідти.
54. І прийшов Він на Свою батьківщину, навчав їх у синагозі їхній, так, що вони вражалися і казали: "Звідки в Нього така премудрість і сила?
55.  Чи Він не син теслі? Чи не Його Мати зветься Марією і брати Його Яків, Йосип, Симон, та Іуда?
56. І сестри Його – чи не всі поміж нами? Звідки ж це в Нього?"
57. І спокушалися Ним. Ісус же сказав їм: "Не буває пророка без честі, хіба що тільки на батьківщині своїй і в домі своїм."
58. І не зробив там багато чудес через їхнє маловірство.

* міра - приблизно = 12 літрів