Ев. Мф. 14

1. Того часу тетрарх* Ірод почув чутки про Ісуса
2. І сказав своїм слугам: "Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому, сила творити чудеса діє в нім."
3. Оскільки Ірод схопивши Івана, пов‘язав його і вкинув до в‘язниці через Іродіаду, дружину свого брата Филипа.
4. Бо Іван казав йому: "Не годиться тобі її мати!"
5. І хотів Ірод убити його, але боявся народу, тому що вважали його за пророка.
6. А під час святкування дня народження Ірода, донька Іродіади танцювала перед гостей і догодила Іродові.
7. А тому він з клятвою пообіцяв їй дати все, чого вона попросить.
8. А вона, навчена матір‘ю своєю, сказала: "Дай мені тут, на відносі, голову Івана Хрестителя."
9. Цар засмутився; але через клятву і гостей, що були біля столу, наказав подати.
10. Тож послав відтяти Іванові голову у в‘язниці.
11. І принесли голову його на підносі і дали дівчині, а вона віднесла матері своїй.
12. І прийшли учні його, забрали тіло і поховали його; і пішли та розповіли Ісусові.
13. Почувши про те, Ісус відплив звідти на човні у безлюдне місце один; а народ, довідавшись, пішов за Ним пішки з міст.
14. І, як вийшов Ісус, то побачив безліч людей, і пожалів їх і уздоровив хворих серед них.

15. А коли настав вечір, підійшли до Нього учні Його і сказали: "Місцина тут пустельна, і час уже пізній; відпусти народ, щоб вони пішли до поселення і купили собі їжі."
16. Але Ісус сказав їм: "Не треба їм іти; ви дайте їм їсти."
17. А вони кажуть Йому: "У нас тут лише п‘ять хлібів та дві рибини."
18. Він сказав: "Принесіть їх Мені сюди."
19. І звелів народові прилягти на траву, а тоді взяв п‘ять хлібів і дві рибини, глянув на небо, благословив, і, переламавши, дав хліби учням, а учні – народові.
20. І їли всі, і наїлися; і набрали кусків, що залишилися, дванадцять повних кошиків;
21. А тих, що їли, було близько п‘яти тисяч чоловік, не рахуючи жінок та дітей.

22. І зараз же, Ісус змусив учнів Своїх зайти до човна і відпливти раніше від Нього на другий берег, доки Він відпустить народ.
23. І коли відпустив народ, то Він зійшов на гору, щоб помолитися на самоті; і ввечері залишився там один.
24. А човен був уже далеко від берега, і його било хвилями, тому що був зустрічний вітер.
25. А о четвертій** сторожі ночі пішов до них Ісус, йдучи морем.
26. І учні, коли побачили Його, що Він іде морем, жахнулися і кажучи: "Це привид!" – і від страху закричали.
27. Але Ісус одразу озвався до них і сказав: "Збадьоріться: це Я, не бійтеся."
28. Петро ж сказав Йому у відповідь: "Господи! Якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді."
29. Він сказав: "Іди!" Петро вийшов з човна і пішов по воді, щоб наблизитися до Ісуса;
30. Та побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути, і закричав: "Господи! Рятуй мене!"
31. Ісус відразу простягнув руку, схопив його і каже йому: "Маловірний! Чому ти засумнівався? "
32. І, як увійшли вони в човен, вітер стих.
33. А ті, що були в човні, підійшли, вклонилися Йому і сказали: "Справді, Ти – Син Божий."

34. І, перепливши, прибули на землю Генісаретську.
35. Мешканці тієї місцини упізнали Його і звістили по всій окрузі тій і принесли до Нього усіх хворих.
36. І просили Його, щоб лише торкнутися до краю Його одягу; і ті що торкалися, - одужували.

* - правитель 1/4 частини провінції
** - період з 3 до 6 години ранку