Ев. Мф. 15

1. Тоді приходять із Єрусалиму до Ісуса книжники і фарисеї, тай кажуть:
2. "Чому учні Твої нехтують передання старців? Та не миють рук своїх, коли їдять хліб."
3. А Він сказав їм у відповідь: "Навіщо й ви нехтуєте заповідями Божими заради звичаїв* ваших?"
4. Тому що Бог заповідав: "Шануй батька та матір; а той, що проклинає батька чи матір, нехай смертю помре."
5. А ви ж навчаєте**: "Те, чим я міг би допомогти вам, то є мій дар Богові,
6. і такий може вже не шанувати батька свого чи матір свою; таким чином ви усунули Заповідь Божу звичаями вашими.
7. Лицеміри! Добре пророкував про вас Ісая, кажучи:
8. Ці люди словами*** своїми Мене поважають, серце є їхнє задалеко від Мене;
9. Але марно поклоняються Мені, коли навчають, – заповідей людських."

10. Покликавши народ, Він сказав їм: "Слухайте і розумійте!
11. Не те, що входить в уста, опоганює людину; але те, що виходить з уст її."
12. Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: "Чи знаєш Ти, що фарисеї почули ці слово і спокусилися?"
13. А Він відповів їм: "Кожна рослина, яку насадив не Отець Мій Небесний, буде вирвана з коренем.
14. Залишіть їх, бо вони сліпі проводарі сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва впадуть до ями."
15. У відповідь же, Петро попросив Його: "Поясни нам цю притчу."
16. Ісус сказав: "Невже ви ще досі такі нетямущі?
17. Навіть досі ви не розумієте, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?
18. А те, що виходить з уст, – з серця виходить; саме це опоганює людину.
19. Бо з серця виходять лихі наміри, убивства, перелюб, розпуста, крадіжки, неправдиві свідчення, обмова:
20. Це те, що опоганює людину; а їсти невмитими руками – не опоганює людини."

21. І вийшовши звідти, Ісус рушив до околиць Тира і Сидона.
22. І ось, одна жінка, ханаанеянка, що вийшла з тих країв, кричала Йому: "Помилуй мене, Господи, сину Давидів! Доня моя жорстоко біснується."
23. Але Він не відповідав їй жодним словом. І учні Його, підійшовши, просили Його: "Відпусти її, бо кричить нам услід."
24. Він же сказав їм у відповідь: "Я посланий тільки до загиблих овець дому Ізраїлевого."
25. А вона підійшла, вклонилася Йому і каже: "Господи, допоможи мені!"
26. Він же відповів: "Не добре забрати хліб у дітей і кинути щенятам."
27. Вона сказала: "Так, Господи! Але навіть щенята їдять крихти, котрі падають зі столу господарів їхніх."
28. Тоді Ісус сказав їй у відповідь : "О, жінко! Велика віра твоя; нехай же буде тобі за бажанням твоїм." І уздоровилася донька її тієї ж миті.
29. Звідси Ісус знову рушив і прийшов до моря Галілейського, і зійшовши на гору, присів там.
30. І прийшло до Нього безліч людей, і серед них багато кульгавих, сліпих і німих, калік та чимало інших, і клали їх до ніг Ісусових; і він уздоровлював їх;
31. І народ дивувався, бачачи, що німі говорять, каліки стають здоровими, криві ходять і сліпі бачать, і славив Бога Ізраїлевого.

32. А Ісус прикликав учнів Своїх і сказав їм: "Шкода Мені цих людей, що вже три дні біля Мене, і нічогісінько не їли. А відпустити їх голодними також не хочу, щоб не ослабли в дорозі."
33. І сказали Йому учні Його: "Звідки ж нам узяти в пустелі стільки хлібів, щоб нагодувати усіх людей?"
34. І сказав їм Ісус: "Скільки у вас хлібів?" Вони ж відповіли: "Сім, і декілька рибин."
35. Тоді звелів народові прилягти на землю.
36. І взявши сім хлібів і рибу, подякував Богові, поламав і дав учням Своїм, а учні – усім людям.
37. І їли всі, і наїлися; і набрали сім повних кошиків, тих порцій що залишилися;
38. А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, не разуючи жінок та дітей.
39. І коли відпустив народ, Він зайшов до човна, і приплив до Магдалинського краю.

* - букв. передання
** - букв. говорите, розповідаєте
*** - букв. устами, губами