Поклик весни
Весна приходить восьмого чомусь,
Крізь квіти зазирає в нескінченність.
Вальсує сонце лагідно і чемно,
Котам дарує голос і трубу.
І вже звучать закличні позивні,
Хвости антен виловлюють сигнали,
Записувати нікому в аннали –
Усі в любов занурені. Сумні
Слова зійшли снігами в небуття –
Попереду кохання і натхнення.
Життя – непереборне одкровення,
Первісне незбагненне почуття.
Бажання маю, певно, неспроста
У чомусь бути схожим на кота.
08.03.15
© Copyright: Василь Кузан, 2015
Свидетельство о публикации №215030801230
Свидетельство о публикации №215030801230
Рецензии