я вмиваюся твоєю росою, що насправді є справжня отрута.
тягну свої пелюстки до твого сонця, яке обпікає все моє існування.
вбираю твої радіаційні дощі, від яких стебло гнеться навпіл.
тобі мої сльози солодші за мед.
ти моїми сльозами загоюєш свої рани.
а я за тобою не бачу неба,
бо ти всюди, й водночас, ніде.
кайдани із твоїх слів гірко впиваються у мої сни,
і згинути серед палаючої пустелі було б краще,
аніж ростити
цю квітку
в собі.
когда цветы растут внутри тебя
© Copyright: Томас Морган, 2015
Свидетельство о публикации №215030801767
Свидетельство о публикации №215030801767
Рецензии