Збiрка Притчi. Крупинки з життя однoi людини

               "Про почуття"

«Якби я знав, що так буде боляче, я б ніколи не любив». Напевно, досить часта фраза як у дівчат, так і хлопців. З цими словами закінчуються стосунки, які так прекрасно починались. Які починались з любові – такої легкої і невимушеної, яка з часом чомусь зникла, хоча таке не можливо… Та незважаючи на це, ми знову і знову починаємо закохуватись, забуваючи про біль. Час лікує майже все.
Ми кохаємо і кохання надихає нас та надає нам життєвих сил. Під впливом кохання починають формуватися стосунки. З кожним новим днем у нових стосунках набирає сили те почуття, яке виникло між двома людьми, як дуже схожими, так і різними… Різними за характером, вдачею, силою волі та іншими особистісними характеристиками.
Між ними виникає почуття любові, можливо і дуже слабке, але вже існуюче. З кожним днем воно стає сильнішим, міцнішає як молодий пагінець, що проріс із зерна. Любов так само проростає в людині з зерна. Та зерно це особливе, не схоже на інші. Воно опускається в людину при народженні, а з допомогою маминої любові та турботи закріплюється там.
Закріпившись в середині людини, це зерно починає проростати в її душу. Там воно знаходиться довгий час, чекаючи подальшого проростання. А зможе воно прорости тільки тоді, коли з’явиться надлегке і мимовільне почуття закоханості.
Коли поруч та людина яка потрібна, коли поруч з нею так добре і спокійно… Коли в животі таке відчуття, ніби пурхають метелики… Коли не треба нікого, крім неї. Коли хочеться летіти кудись далеко-далеко за небокрай, коли відчувається легкість кожного кроку і хочеться ступати по траві ще і ще, і всім, всім говорити про свою любов, та поділитись цими радісними почуттями зі всім світом. Коли хочеться зробити весь довколишній світ трошки яскравішим, світлішим, привітнішим… Коли хочеться зустрічати схід сонця з коханою людиною та його проводжати, коли хочеться лежати на землі і рахувати хмаринки вдень і зірки уночі. Коли хочеться цілувати і цілувати… І мимоволі сходити з розуму від щастя…
Мабуть це і є почуття. Почуття, що змогло прорости з маленької зернини… Почуття, яке потрібно берегти і цінувати, щоб не втратити. А також цінувати ту людину, що поруч… Бережіть те, що важко знайти, та дуже легко втратити… Бережіть, бо такі почуття – справжні…