Про закомпостований квиток

Всі хочуть змін. Дехто, навіть вимагає, звинувачуючи вищих осіб держави в бездіяльності і марному витрачанні часу, а особливо радикальні, впевнено погрожууть "палкою" тим можновладцям, хто на їхню думку, відповідальний за їх добробут. Всюди в "низах" тільки і розмов, що про реформи. Та з якихось причин, більшість людей думають, що реформи це щось таке, що особисто їх не стосується, щось що є якоюсь космічною першопричиною, яка регулюється владою, а вони (народ) лише можуть безвідповідально споживати наслідки (успішна реформа - хороші, провальна реформа - погані). А особливо радикальні, взагалі свято вірять, що реформа - це коли заможні, просто так, на вулицях роздають гроші бідним і водночас бють один одного різками по спинам, примовляючи: "Так мені й треба". Перебільшую, щоб зрозуміли мене правильно.
Та у цьому абзаці хочу звернути вашу увагу на один мізерний, але дуже показовий елемент колективної свідомої безвідповідальності - оплата проїзду у громадському транспорті. Я щодня їжджу на міському автобусі на роботу та назад. І мушу сказати, що крім звичайних негативних емоцій від нещадної тисняви, неприємного запаху і безнадійно тупих балачок "про мирське" та сварок у форматі "дурак - сам дурак", щоразу відчуваю неабияку злість в контексті масового псевдо реформаторства і бажання змін, про яке писав на початку. Пасажири поділяються на декілька категорій. Перші: ті хто платить за проїзд, їх меншість, і до них жодних запитань, хібащо взаемні співчуття. Другі: ті хто частково платить, їх переважна більшість. Одні купують, але не компостують квиток, наче це проїздний документ на декілька раз: в одному автобусі придбав в іншому дірявиш - економія мля... Особливо жадні (особливо нужденні, ким вони самі себе, напевно, вважають) можуть "юзати" один і той самий квиток, допоки на ньому, від потертостей, повністю не зникає зображення. Інші користується студентським проїздним або іншим пільговим абонементом, не підпадаючи під жодну категорію малозабезпечених. Треті: ті хто не платить взагалі. А чому б ні...? У них завжди є заготовлені виправдання про забутий проїздний, про те що їм всього зупиночку проїхати, або просто можна почати сваритися з кондуктором чи контролером і дотянути до місця призначення. Нажаль, велика кількість працівників пастрансу не кращі. Через день бачу, як "постійні клієнти" віддають незакомпостовані квитки кондуктору при виході, а на вечірніх маршрутах, вам взагалі можуть не видати цей прямокутний папірець, мотивуючи відсутністю, а грошики, я так розумію, поза касу. Але повально всі незадоволений якістю надаваних послуг, некомфортабельним застарілим транспортом, злими бо бідними кондукторами и високими тарифами. Не раз чув фрази, типу скільки не плати все вкрадуть. Та хіба взловживання і нечесність інших привід бути таким самим тобі? І яка вам різниця, що підвищили плату за проїзд, ви що 1,5 грн не платили, що 3 грн не платите, хібащо бухтіти більше почали. А всі ваші недоплати компенсуються саме тим, що вам так сильно не подобається в громадському транспорті.
Я розумію, що все це банальні і прописні істини, але навіть вони нам не підсилу. Бо ми "президенти", ми "міністри", ми "депутати", "губернатори", "мери"... нам потрібний масштаб, а проблеми нашої окремо взятої квартири замілкі, щоб вирішувати їх, а потім уже рухатися по висхідній. Ми завжди чекаємо доки прилетить зверху. Але вкотре нагадаю про особисту відповідаль кожного в межах своїх компетенцій і реальних можливостей. Заплати за проїзд і вже завтра почне з'явитися оновлений транспорт, попит на який дасть друге дихання машинобудуванню, яке при розширенні забезпечить нові робочі місця з конкурентною зарплатою, ці працівники будуть відповідно більше витрачати і економіка запрацює. Це безсумніву дуже спрощена модель, але треба пам'ятати: "Зміни починаються з тебе".