Щемить менi в скронях, болить моe серце...

Щемить мені в скронях, болить моє серце.
О, Боже, як гарно
                знов бачити весну!
То вітер та - в очі,
                я плакать не хочу,
- Скажіть мені, жінко,
                пройти як до прощі?
- Ой, синку, ти бачиш –
                край неба дорога,
За вік її пройдеш,
                підкосяться ноги,
Сльозами відмиєш сорочку,
                як душу,
Тоді полетиш ти,
                тоді,  може, пустять.
- Ой, тітонько, хто ви? - лиш сяйво по квітах...
Запахло від вишень
                сирітством розлитим.


Рецензии