Ев. Мф. 21

1. І коли наблизилися до Єрусалиму і прийшли до Вітфагії, до гори Олив, тоді Ісус послав двох учнів,
2. Сказавши їм: "Ідіть до села, що перед вами; і зайшовши, відразу знайдете ослицю прив‘язану і молодого віслюка з нею; відв‘яжіть і приведіть до Мене;
3. І якщо хтось скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони необхідні Госпедові, але він незабаром поверне їх."
4. Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком:
5. Скажіть доньці Сіоновій: "Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і сів на осла, на осля, під'яремної сина."
6. Учні пішли і зробили так, як сказав їм Ісус.
7. Привели ослицю і молодого віслюка, поклали на них свій одег, і Він сів на них.
8. І безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і вистеляли ними шлях;
9. А народ, що йшов попереду та позаду, вигукував: "Осанна синові Давидовому! Благословенний, що йде в ім‘я Господнє! Осанна на висоті!"
10. І коли увійшов Він до Єрусалиму, все місто захвилювалося і запитувало: "Хто це?"
11. А народ, що супроводжував Ісуса, відповідав: "Це Пророк, Ісус, що із Назарету Галілейського!"

12. І зайшов Ісус до храму Божого і повиганяв усіх, що продавали й купували в храмі, і перекинув столи тих, що обмінювали гроші, і лавки продавцям голубів,
13. І казав їм: "Написано: Дім Мій, буде названий домом молитви; а ви вчинили з нього печеру розбійників."
14. І відійшли до Нього в храмі сліпі й кульгаві, і Він уздоровив їх.
15. А священики і книжники, які бачили дива, котрі Він робив, і дітей, що вигукували в храмі і говорили: "Осанна Синові Давидовому!" – обурилися.
16. І сказали Йому: "Ти чуєш, що вони вигукують?" А Ісус сказав їм: "Авжеж! Хіба ви ніколи не читали: З уст немовлят і грудних немовлят Ти вчинив хвалу?"
17. І залишивши їх, вийшов геть з міста до Віфанії і там заночував.

18. А вранці, повертаючи до міста, зголоднів;
19. І побачивши при дорозі одну смоковницю, підійшов до неї, і нічого не знайшов на ній, окрім листя, і сказав їй: "Уже не виросте плодів на тобі повік!" І смоковниця тієї ж миті всохла.
20. А як учні побачили це, то здивувалися і казали: "Як це, так швидко, всохла смоковниця?"
21. А Ісус сказав їм у відповідь: "Запевняю вас: Якщо якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде так;
22. І все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите."

23. І коли прийшов Він до храму і навчав, підійшли до Нього першосвященики і старійшини народу тай сказали: "Якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі таку владу?"
24. Ісус же відповів їм: "Задам і Я вам одне запитання; якщо відповісте Мені, то Я також скажу вам, якою владою це вчиняю;
25. Хрещення Іванове звідки було: з небес, чи від людей?" І вони міркували між собою: "Якщо скажемо: з небес, то Він скаже нам: То чому ж ви не повірили йому?
26. А якщо сказати: Від людей – боїмося народу, бо всі мають Івана за пророка."
27. І сказали на те Ісусові: "Не знаємо." Тоді сказав і Він їм: "То Я вам тоді не скажу, якою владою Я це роблю."

28. "Як вам здається? Один чоловік мав двох синів; якось він підійшов до першого і сказав: Сину! Піди сьогодні, попрацюй на винограднику моєму.
29. Але він сказав у відповідь: Не хочу, проте пізніше розкаявся і пішов.
30. Тоді підійшов до другого сина і сказав те саме. А цей відповів: Іду, господарю; проте не пішов.
31. Котрий з двох виконав волю батька?" Відповіли йому: "Перший." Ісус сказав їм: "Запевняю вас, що митники і блудниці поперед вас ідуть до Царства Божого.
32. Бо прийшов до вас Іван шляхом праведності, і ви не повірили йому; а митники і блудниці повірили йому; а ви, хоч бачили все те, не розкаялися і потім, аби повірити йому."

33. "Вислухайте наступну притчу. Був такий господар дому, котрий посадив виноградника, обгородив його парканом, спорудив у ньому прес та башту і віддав його виноградарям, та й пішов собі.
34. А коли прийшов час плодів, він послав своїх працівників до виноградарів, щоб забрати свої плоди.
35. Та виноградарі схопили працівників його, і кого побили, кого вбили, а кого забили камінням.
36. І знову послав він інших працівників, але вже більше, ніж першого разу; але й з ними вчинили так само.
37. Нарешті, він послав до них свого сина, кажучи: Засоромляться сина мого.
38. Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: Це – спадкоємець; ходімо, вб‘ємо його і заволодіємо його спадщиною.
39. Вони схопили його, вивели геть з виноградника і вбили.
40. Отож, коли прийде господар виноградника, то що вчинить з оцими виноградарями?"
41. Кажуть Йому: "Злочинців цих покарає смертю, а виноградника віддасть іншим виноградарям, котрі будуть віддавати йому плоди у свій час."
42. Ісус сказав їм: "Невже ви ніколи не читали в Писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, став каменем наріжним: це – від Господа, і є дивовижним в очах ваших?
43. А тому й кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і віддасться народові, що приносить плоди його;
44. І той, хто впаде на цей камінь, розіб‘ється, а на кого він сам упаде, того розчавить."
45. І коли першосвященики і фарисеї вислухали притчі Його, то зрозуміли, що Він про них говорить,
46. І намагалися схопити Його, проте побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.