Коханці на одну ніч. Допався до тіла її, як дурний до хліба. Причастився вином її. Тепер - хоч плач. Не можеш без неї, як без героїну.
Герої вмирають, пускають коней вскач в пустелю, де вітер замітає сліди, де забувається швидко чиїх були сини і за що воювали.
Я не знаю, як довго живе моя любов, де вона мешкає, коли мене немає у світі цьому і в тому нема.
Німа сцена. Маски скинуто. За вікном сіріє. " Каву будеш?". Мовчу. Не буди мене! Нічого ж не було?
Нiчне Письмо
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215031500726
Свидетельство о публикации №215031500726
Рецензии
