Тимуровцы

Вы никогда в школе при социализме не были в тимуровских отрядах?...
А мы были... и очень даже!... В полный рост!...

"Тимуровцы, тимуровцы! Да, мы тимуровцы -
Вестники юной и звонкой весны!...
Сердцем горячим с нами вместе все пионеры страны!..."

Директор школы и пионервожатая на собрании предложили нам всем выбрать в посёлке какую-нибудь одинокую бабушку или дедушку для шефской помощи и начать активно помогать:сходить в магазин, напилить дрова, принести воды, вскопать огород.
И вот я привёл ватагу своих одноклассников к дому одной бабушки. Дедов в качестве подшефных я решил не брать - они махоркой и бормотухой воняют, курят, кашляют и у них грязные дома!...
Мы предложили бабушке помощь и пока мои друзья вскапывали ей огород, я с червонцем метнулся в магазин - покупать для бабушки хлеб, молоко, сыр, колбасу....
Я купил на тридцать копеек хлеба, а потом подумал-подумал... и на остальные деньги купил конфет и лимонада...
- Вот сколько радости - то будет! - решил я и принёс жизненно-важные покупки в дом. По дороге обглодал один батон с края, самую корочку...
Да, мы здорово помогли!... Правда, потом выяснилось, что при вскапывании огорода повредили молодую яблоню, а в колодце утопили ведро. Но бабушка всё равно была очень довольна. Женщина усадила нас всех за стол пить чай с конфетами. Ещё она достала из погреба варенье. Один из моих одноклассников разлил варенье на скатерть, а другой разбил дорогую чашку. Но это всё ерунда!... Главное - помогли!...
Да, я ещё на кухне убил шваброй крысу. За что бабушка мне лично насыпала с собой конфет.
Пока мы пили чай, я выходил во двор. На земле валялись упавшие с деревьев яблоки.
И тут я увидел, как какой-то старичок-лесовичок с клюкой ловко перепрыгнул как гимнаст через забор и стал собирать в авоську упавшие яблоки. А затем он с яблоками также перепрыгнул обратно с лёгкостью пионера.
Я на всякий случай сказал бабушке, чтобы она про нас не подумала. А она только рукой махнула:
- Да это - Филиппок, контуженый!... Всё время ко мне за яблоками лазает! Он невменяемый! Раньше был моим хахалем!...
- А что такое "не-втебяемый? - переспросил я.
- Невменяемый - это значит на головку слабый!
- Импотент что ли? - уточнил я.
- Да, нет! Не импотеллигент! Просто голова под взрыв попала! Вот и стал чумадей!...
- Заразный больной? - переспросил снова я .
- Ну какой же ты тугодум! Несообразительный! - осерчала бабушка.- Дурачок он, Филиппок этот.
- А!... Ну так бы сразу и сказали!... А то - не в меня ем..., не в тебя ем!...
Мы стали прощаться с бабушкой, когда всё съели и сообщили ей радостно, что завтра придём снова после школы... Нам понравилось тимурствовать!...
На следующий день я увидел как эта бабушка притащилась к директору школы и слёзно просила его больше не присылать к ней тимуровцев. Нет! Она не жаловалась! Она просто просила - не присылать!...
Вот и пойми этих стариков!...
В одиночестве скучают... И с тимуровцами не срослось!...
Но, слава богу, у нас в посёлке ещё другие бабушки есть!..
Я всех козырей вам не буду сразу выкладывать!... Есть ещё и другие идеи!... Подберём! Будем ещё активней помогать! Мы многое что умеем. Труд мы любим...
Но к своей бабушке я никого не пущу! И не думайте даже!... А то я вас знаю!...

@AlSnegyr




Тимурівці
(Переклад на укра нську мову автора С.Б.Александров-Снігур)
Ви ніколи в школі при соціалізмі не були в тімурівських загонах?...
А ми були... і навіть дуже!... В повний ріст!...

"Тимурівці,тимурівці!Так,ми тимурівці -
Вісники юної і дзвінкої весни!...
Серцем гарячим з нами разом всі піонери країни!..."

Директор школи і піонервожата на зборах запропонували нам усім вибрати в селищі яку-небудь самотню бабусю чи дідуся для шефської допомоги і почати активно допомагати:сходити в магазин,напиляти дрова,принести води,скопати город.
І ось я привів ватагу своїх однокласників до будинку однієї бабусі.Дідів як підшефних я вирішив не брати - вони махоркою і бормотухою смердять,курять,кашляють і у них брудні будинки!...
Ми запропонували бабусі допомогу і поки мої друзі скопували їй город,я з червінцем метнувся в магазин купувати для бабусі хліб,молоко,сир,ковбасу....
Я купив на тридцять копійок хліба,а потім подумав-подумав...і на останні гроші купив цукерок і лимонаду...
- Ось скільки радості буде! - вирішив я і приніс життєво-важливі покупки в будинок.По дорозі обгризені один батон з краю,саму скоринку...
Так,ми здорово допомогли!...Правда,потім з'ясувалося,що при скопуванні городу пошкодили молоду яблуню, а в колодязі втопили відро.Але бабуся все одно була дуже задоволена.Жінка посадила нас всіх за стіл пити чай з цукерками.Ще вона дістала з льоху варення.Один з моїх однокласників розлив варення на скатертину,а інший розбив дорогу чашку.Але це все дурниця!...Головне - допомогли!...
Так,я ще на кухні вбив шваброю щура.За що бабуся мені особисто насипала з собою цукерок.
Поки ми пили чай,я виходив на подвір'я.На землі валялися що впали з дерев яблука.
І тут я побачив,як якийсь дідок-лісовичок з костуром спритно перестрибнув як гімнаст через паркан і став збирати в торбу впали яблука. А потім він з яблуками також перестрибнув назад з легкістю піонера.
Я на всяк випадок сказав бабусі, щоб вона про нас не подумала. А вона тільки махнула рукою:
- Так це - Филиппок,контуженый!... Весь час до мене за яблуками лазить! Він несамовитий! Раніше був моїм хахалем!...
- А що таке "не-втебяемый? - перепитав я.
- Несамовитий - це значить на голівку слабкий!
- Імпотент? - уточнив я.
- Та ні! Не импотеллигент! Просто голова під вибух потрапила! Ось і став чумадей!...
- Заразний хворий? - знову перепитав я .
- Ну який же ти тугодум!Некмітливий! - осерчала бабуся.- Дурник він, Филиппок цей.
- А!... Ну так би відразу й сказали!... А то - не в мене їм..., не в тебе їм!...
Ми стали прощатися з бабусею, коли все з'їли і повідомили їй радісно, що завтра прийдемо знову після школи... Нам сподобалося тимурствовать!...
На наступний день я побачив, як ця бабуся злізлася до директора школи і слізно просила його більше не направляти до неї тимурівців. Ні! Вона не скаржилася! Вона просто просила - не надсилати!...
От і зрозумій цих стареньких!...
В самоті нудьгують... І з тимурівцями не зрослося!...
Але, слава богу, у нас в селищі ще інші бабусі є!..
Я всіх козирів вам не буду відразу викладати!... Є ще й інші ідеї!... Підберемо!Будемо ще активніше допомагати! Ми багато що вміємо. Працю ми любимо...
Але до своєї бабусі я нікого не пущу! І не думайте навіть!... А то я вас знаю!...