Колисало сонце променем тихенько.
Я відчував себе ще геть маленьким,
коли не знав ще, ким доведеться стати,
коли на мить, закривши очі, міг літати.
Прорізало сонце променем мій біль.
Це в мене звичка така чи то стиль,
хворіти думкою, при чому безнадійно.
Хотілось встати і бути вільним.
Та я сидів, поклавши руки навхрест.
Де моя сила? Де мої крила? Де моя честь?
Лоскотало сонце шкіру, танцювало швидко.
Тепер писати це для мене дика рідкість.
В очах чорти більш не гарують зовсім.
Вдарило життя весною в мою осінь.
сонце
© Copyright: Женя Войнич, 2015
Свидетельство о публикации №215032701869
Свидетельство о публикации №215032701869
Рецензии