Ев. Мф. 25

1. Тоді, Царство Небесне буде схоже на десятьох дів, що взяли свої каганці і вийшли назустріч нареченому;
2. Із них п‘ятеро було мудрих і п‘ятеро нерозумних.
3. Нерозумні взявши свої каганці, не взяли з собою олії.
4. А мудрі разом із каганцями, взяли також і олії в посудинах своїх;
5. І коли наречений забарився, то задрімали всі, тай поснули.
6. Але вночі пролунав крик: "Ось, наречений іде, виходьте назустріч йому."
7. Тоді підхопилися всі діви та приготували свої каганці.
8. А нерозумні сказали мудрим: "Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть."
9. А мудрі відповідали: "А як і нам, і вам не вистачить? Тому, краще ідіть до продавців та й купіть собі."
10. Та коли пішли вони купувати, прийшов наречений, і обачні увійшли з ним на шлюбний бенкет, і двері зачинилися.
11. Потім приходять інші діви і кажуть: "Господи! Господи! Відчини нам."
12. А Він сказав їм у відповідь: "Запевняю вас, що не знайомі ви мені."
13. Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ані години, коли прийде Син Людський!

14. Так само один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм майно своє:
15. І одному дав він п‘ять талантів, другому два, а третьому одного, – кожному по силі його; і відразу рушив.
16. Той, що отримав п‘ять талантів, пішов і вклав їх у справу і заробив ще п‘ять талантів.
17. Так само і той, що отримав два таланти, – заробив ще два.
18. А той, що одержав одного таланта, пішов і закопав його в землю, сховавши срібло господаря свого.
19.  Коли минуло багато часу, повернувся господар тих рабів і побажав від них звіту.
20. Підійшов той, що одержав п‘ять талантів і приніс ще п‘ять талантів, що заробив, кажучи: "Господаре! П‘ять талантів дав ти мені, поглянь, ось ще п‘ять талантів, що заробив я за них."
21. Господар його сказав йому: "Гаразд, добрий і вірний раб! У малому ти був вірний, ще більше довірю тобі; увійди в радість господаря твого."
22. Підійшов також і той, що одержав два таланти, і сказав: "Господаре! Два таланти дав ти мені; ось ще два таланти що заробив я за них."
23. Господар його сказав йому: "Гаразд, добрий і вірний раб! У малому ти був вірний, ще більше довірю тобі; увійди в радість господаря твого."
24. Підійшов і той, що мав одного таланта, і сказав: "Господарю! Я знав тебе, що ти людина жорстока, жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав;
25. Тому я злякався, пішов і сховав твого таланта в землі; ось візьми своє."
26. А господар його сказав йому у відповідь: "Лукавий і ледачий раб! Ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав.
27. Потрібно було тобі віддати срібло моє міняйлам*, і я, повернувшись, отримав би моє з прибутком;
28. Отож, візьміть у нього таланта і дайте тому, що має десять талантів,
29. Бо кожному, хто має, дасться і примножиться, а в того, хто не має, відніметься і те, що має.
30. А нікчемного раба викиньте в пітьму зовнішню: там буде плач і скрегіт зубів." Він сказав це, і додав: "Хто має вуха чути, нехай почує."
 
31. Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй і всі святі ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї,
32. І зберуться перед Ним усі народи; і відділить їх одних від інших, як пастух відділяє овечок від козлів;
33. І поставить овець праворуч від Себе, а козлів – ліворуч.
34. Тоді скаже Цар тим, котрі праворуч від Нього: "Прийдіть, благословенні Батька Мого, успадковуйте Царство, приготовлене вам від сворення світу.
35. Бо Я був голодний, – і ви дали Мені їсти; був спраглий, – і ви напоїли Мене; був мандрівником, – і ви прийняли Мене;
36. Був голий, – і ви одягнули Мене; був хворий, і ви навідали Мене, у в‘язниці був, і ви прийшли до Мене."
37. Тоді праведники скажуть Йому у відповідь: "Господи! Коли це ми бачили Тебе голодним і нагодували? Або спраглим, – і напоїли?
38. Коли ми бачили Тебе мандрівником і прийняли? Або оголеним, і одягнули?
39. Коли ми бачили Тебе хворим, або у в‘язниці, і прийшли до Тебе?"
40. І Цар скаже їм у відповідь: "Запевняю вас: усе, що ви зробили одному з братів моїх найменших – ви мені зробили."
41. Тоді скаже тим, котрі ліворуч від Нього: "Геть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його;
42. Бо Я був голодний, і ви не дали Мені їсти; спраглий був, – і ви не напоїли Мене;
43. Був мандрівником, і не прийняли Мене; був голим, і не одягли Мене; хворий і у в‘язниці, і  ви не відвідали Мене."
44. Тоді й вони скажуть Йому у відповідь: "Господи! Коли ми бачили Тебе голодним, чи спраглим, чи мандрівником, чи голим, чи хворим, або у в‘язниці, і не прислужилися Тобі?"
45. І скажу їм у відповідь: "Запевняю вас: Що ви не зробили одному з братів моїх найменших, ви не вчинили Мені."
46. І підуть вони на страждання вічні, а праведники в життя вічне.

* - торговці, що займаються обміном валют