Освідчуйся в коханні до Землі
Своєї рідної, благословенної країни.
В часи, коли життя перебуває в мглі,
Ти помолись тихенько за долю України.
Вона вже рік, як пошматована кроваво
І рік, як матері оплакують своїх синів..
А там, де має прокидатись сонце жваво,
Лунають постріли і люди не бачать снів.
Війна, постукуючи своїми важкими ногами,
Обходить всю нашу рідну неньку..
Ті, хто були братським народом - стали ворогами,
Забувши історію спільну, історію стареньку.
Смерть кожен день постукує у двері
Простих людей і наших юних захисників.
Там від страху дрижать стелі,
Які також бояться російських м’ясників.
Вже рік минув, а кровоточать рани
Нагадуючи про біль, що переживаємо тепер.
Багато хто вже не повернеться до мами -
Від рук старшого брата багато хто помер.
Ненька 2015
© Copyright: Ира Андрощук, 2015
Свидетельство о публикации №215033001035
Свидетельство о публикации №215033001035
Рецензии