Зелёные косы

Зеленії коси,
       дрібненькі листочки,
стоїть стара верба,
       а з нею три дочки,
зеленії коси,
       то гілочок стоси,
униз нахилились,
       у озера просять.

"Ой, моє озерце,
       велике, як серце,
не жалій водиці,
       а дай усім пити,
напитись водиці
       і щебетать птиці,
що скаче весело,
       торкаючи зелень."

Листків дрібних зграйки
       швидко торкались,
в калюжі під сонцем
       веселим купались,
пташки присідали
       на гілочки верби,
під сонцем сушитись:
       крил сірих потреба.

Верба та ще дочки
       все птаство приймали,
під сонцем і вітром
       тихенько гойдались,
летіть сюди, пташки,
       летіть швидко, милі,
несіть із собою
       розмовоньку щиру.

Розмовоньку щиру,
       а ще і співанки,
понад краєм будуть
       хороші світанки,
хороші світанки –
       хороші вечори
і нині, і завтра,
       так легко і скоро.

Легко і швидко
       весні приходити,
красою природи
       весноньку славити,
цвіти, ніжна весно,
       у нашому краї,
з тобою хай щастя
       усім розквітає!

03.2015.
Фотографія із інтернету.
Івано-Франківськ, міське озеро.