Мигаль любит лиш тиглу. На русинском

 
Мигаль сидів си на диривлянуй дижі тай думав про мЕтаня тигли: "Якби би вто файно било, коби приїхав цілий мОтор тої тигли. Червеної, гі гаті у Дудли. Порепаної, гі жона у Ферка. Тяжкої, гі сисе житя. А не фіглі вдні. А пак с того мОтора вту тиглу мЕтати, мЕтати, мЕтати... ДулУ, д земли. А пак файним таким шором вускладати тай ся никати на ниї, никати..."
Аж туй із хижі Мигаль учув голос свої пилихатої жони Магди:
- Докіть уже будиш туй сидіти тай думати про вту свою тиглу?! Поть порубаш пару кимачку. Гія на вбід ватри!
Мигаль тяжко ся поникав на Магду. Пуд нус си тихо вповів:
- Ватри-ватри. Нігда не хоче думати про то, що згори. Лиш про вдно матеріяльне. Правду кажут, що жонам лиш фіглі в голові. А ко тогди буде про тиглу думати? Ай-ай! Усьо лиш Мигаль, тай Мигаль! Того на всьо вустачит... Сарака...
Тигла - цегла (русинське)
Мигаль - Михайло
мотор - машина
хижа - хата
вповів - сказав
ватра - вогонь
фіглі - жарти
Ферко - Федір
дижа- діжка
мЕтати - кидати
пилихата - пелехата
пак - потім
д земли - на землю
нігда - ніколи
шор - ряд
никати - дивитися
сарака - бідолаха
гі - як
гаті - штани
поть - ходи
кимачок - метровий кусок дерева
нус - ніс
вустачит - хватить
Дудла - одне з місцевих прізвищ
гія - треба