Пiдслуханi дiалоги 11

ДІАЛОГ № 11

1-й. Знаєте… Ніхто не знає. Я це кажу тільки вам.
2-й. Радий почути.
1-й. Ось уже п;ятдесят років я працюю незмінно у нашому театрі.
2-й. Неймовірно!
1-й. І останніх років десять перед виходом на сцену я молю Бога, щоб він дав мені померти на сцені під час вистави.
2-й. Тепер я розумію, чому ви кожного разу працюєте на грані можливого.
1-й. Що вже там, мій дорогий колего, життя у променях слави гідне мати і славний кінець.
2-й. Ви не боїтеся смерті?
1-й. Ні, не боюся.
2-й. Чому ж ви тоді так переймаєтесь своїм здоров;ям? Я неодноразово бачив, як ви буквально хвилина в хвилину п;єте ліки, мікстури різні… Ви носите із собою цілу торбинку пігулок.
1-й. Дружина, мій дорогий, дружина!
2-й. Що дружина?
1-й. Дружина піклується про мене, мій янгол.
2-й. З вами завжди так приємно вести бесіду. І навіть тут… у туалеті, коли ми сидимо на сусідніх унітазах… ну, та що вже… навчіть мене своїй молитві.
1-й. Навіщо?
2-й. Я теж хочу померти на сцені.
1-й. Вона дуже проста.
2-й. Палаю від нетерпіння почути.
1-й. Боже, дай мені померти на сцені!
2-й. Як просто! Як здорово! Боже, дай мені померти… Що з вами? Вам погано? Що з вами?!
1-й. Се… се…
2-й. Серце?
1-й. Ско… ско…
2-й. Скору? Господи! Говоріть, не мовчіть! Що з вами? Люди! О Боже! Олег Павлович померли!