Так боляче дивитись на небо…
По білих полях напівзабутого раю
Блукає твоє залишене кохання.
Ангели пестять його, наче сироту,
Втирають сльози з величезних блакитних очей,
Співають співанок та шепочуть казок.
Час минає.
Ось уже двоє з твого серця.
Тужать за тобою.
Виглядають із-за пагорбів хмар
На сяючо-сіру дорогу,
Якою всі ми повертаємось на небо…
- Якщо я знову полюблю,
Не покидай мене, мила,
Небеса можуть не витримати трьох сиріт,
І пророцтва справдяться…
Так болісно
тонути в ясному
блакитному серпанку…
Так боляче дивитись на небо
© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №215042202149
Свидетельство о публикации №215042202149
Рецензии
