Вран шня кава

"З самого ранку і до вечора дратувало геть усе. Починаючи з сусіда, котрий щось почав робити вранці на сходовій клітці, при цьому дуже сильно галасуючи та закінчуючи маленьким псом, який прям таки бросився мені під ноги, а його хазяйка лаялась, бо бачте я його відфутболив ногою. Так йому й треба, мала паскуда, та й вона - нашла кого захищати, хай краще відстоює права людей!
Нескінченний гуркіт трамваїв, люди кудись поспішають у неділю, ну що то за життя, зовсім ніякого спокою, хоча здавалось, що все повинно було будти добре та мирно. Ще вчора засипав з гарним настроєм, хотів встигнути наступного дня зробити багато справ та ввечері поїхати за місто, щоб трохи погуляти на природі перед наступною робочою неділею.

Так потрібно аналізувати - Що не так? Чому щось не так?

Встав з постілі, зробив зарядку, душ, так, трохи довго збирався та вирішував що ж такого одягнути, бо поки готував сніданок, вимазав сорочку і прийшлось шукати та прасувати їй щось на заміну. Але все ж таки тут такого нічого не має, щоб так дратувало. Хоча ні, коли я йшов із парку після вранішньої пробіжки, то замовив свою улюблену каву по-віденськи в тій кав'ярні на площі Ринок. Каву готувала якась невідома мені білявка, яку бачив тут вперше та щойно забув її ім'я, як тільки вона мені його сказала. Її недоречні питання з самого ранку та спроби пожартувати зовсім не були вдалими, вони мене дратували.

Ось воно що, я був дуже спантеличений, бо хотів побачити Іванну, до якої так звик, та з якою ми могли спілкуватись та спілкуватись. Іноді навіть забували про час та інших вранішніх клієнтів, котрі перед тим як потрапити на роботу також забігали в цю кав'ярню за порціїю бадьорості, ароматного задоволення, отриманого від приємної короткої бесіди приправленої незрівнянною посмішкою цієї дівчин, ну й звичайно ж - добре приготованої кави."

© Андрей Коломоец