Ящірка. Гріється на просонні. Вбирає тепло тілом своїм холодним. Сосни мліють. Тече живиця. Ростуть кропива, бугила, щириця. Зозуль кує. Тобі, мені, всім, хто почує. Гріється ящірка, маленький дракон.
Тихо ступаю. Навшпиньки відходжу з раю тамтешнього. Хай живуть з миром. Піду навпростець через поле. В балку спущуся. Нап'юсь з джерела. М'яти зірву три стеблини та кілька пучків конюшини там, на валу. Над могилою жайвір завис і співає сердешний. З раю вигнанці хай слухають. Там не почують.
Де заночую? Наразі не знаю. Просто іду. На потилиці сонце вмостилось. Крила сховались між ребра, в окіст. Просто прямую до річки. Там - міст. Не перейду його. Тільки посиджу на бильцях, подивлюся вниз. Може там риба появиться з чорних глибин. Може йогин.
108 -Пiзнання-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215050201748
Свидетельство о публикации №215050201748
Рецензии