Схопити за хвіст: ящірку, рибу, паперового змія. Схопити себе за чуба. Витягти з болота монохроматичного існування. Довго видихати, стискаючи пальцем великим душу. Лягти горілиць. Дивитися на небо. В зеніті побачити зірку. Слухати горлицю, жайвора, ще якусь птицю, що залетіла з тамтешнього світу.
- Янголи також літають?
- Як подивиться.
Повітря сьогодні таке густе. Можна у ньому поплавать. Нарізать його на скибки. На тацю, як диню покласти і ласувати ним, запиваючи солодким вином з пивниць дідуся Фройда. А потім плакати тихо над скороминущістю існування, неспроможністю знайти хоча би одну причину своєї появи на світі оцьому.
"Цьоми! Скоро буду" пишеш sms і надсилаєш на прихований номер.
- Люблю тебе мила.
- Ти знову забув поставити кому.
108 - не забувай про кому-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215050301811
Свидетельство о публикации №215050301811
Рецензии