Ганна Осадко. Майское

С украинского http://www.stihi.ru/2015/05/25/3456 

И когда они успели вырасти? – удивляюсь,
Глядя на своих вымахавших деточек
И на салатные листья каштанов, обвисшие, как уши спаниеля.
Слушай
Сердцебиение каждого дня, торопящегося миновать,
Сердце заходится от сирены в пока ещё мирном городе;
Эти мёртвые хрущи под ногами,
Счастливые,
Улыбающиеся,
С пушистыми ресницами, надушенными пыльцой вишен,
Долгих пять лет они были личинками под землёй,
И только две недели – жуками
майскими_временными…
Долгих пять лет мороки, вся жизнь в мороке,
Ты когда-нибудь думал об этом, когда их ловил,
жмурясь под их щекочущими лапками, шествующими по твоим рукам?
Линии на ладонях,
топография смертей и рождений,
чешуйки оторванных крыльев под ногами…

…У каждого из нас своя пора цветения –
Хоть год или хотя бы короткий день,
Однодневки или однолюбки,
Бабуся на автобусной остановке сирень продаёт
И тайком ест пятилепестковые цветочки,
Отрывая их потрескавшимися кончиками пальцев…

Счастьице
Золотце
Цветочек -
Так когда-то шептал ей муж -
Давно, ещё до той войны…

Зелёнка травы успокаивает глаза…
Мёртвые хрущи – под фонарём насыпью,
С разбитыми лбами,
Счастливые такие,
Улыбающиеся,
Лепестковые…
***

Травневе

І коли вони встигли вирости? – дивуюся,
Дивлячись на своїх гінких дітей
І салатове листя каштанів, обвисле, як спанієлеві вуха.
Слухай
Серцебиття кожного дня, що поспішає минати,
Серцевиття кожної сирени у поки що мирному місті;
Ці мертві хрущі під ногами,
Щасливі,
Усміхнені,
Із пухнастими віями, напахченими пилком із вишень,
Довгі п"ять років  вони були личинками під землею,
І тільки два тижні – жуками
травневими_проминущими…
Довгі п"ять років мороку, все життя мороку,
Чи ти думав про це колись, ловлячи їх,
мружачись, коли лоскітливі лапки мандрували твоїми руками?
Лінії на долонях,
топографія смертей і народжень,
лусочки відірваних крил під ногами…

… Кожен з нас має пору свого цвітіння –
Хоч рік чи хоч день короткий,
Одноденки чи однолюбки,
Бабця на автобусній зупинці бузок продає
І потайки гамає п"ятипелюсткові квіточки,
Відриваючи їх порепаними пучечками…

Щастячко
Золотце
Квітонько -
Так говорив їй колись чоловік
Давно, ще перед тою війною…

Камуфляжка трави заспокоює очі…
Мертві хрущі – під ліхтарем насипом
Із розбитими лобами
Щасливі такі,
Усміхнені,
Пелюсткові…