Just to listen

Translation of  Валентин Лученко http://www.proza.ru/2013/09/20/1598

Just to listen

I gather all my audio senses just to listen…. Can you hear the bound in concrete murmur of Syrets River? Can you hear the crackling bark of young robinias? They still grow entirely unaware of the autumn presence.  Can you hear the tire polishment of cobblestones while chestnuts rolling down the descent?

Today I listen to the noises and rattles of your heart, my rain washed city. You’re silenced and summer-like warm. I’m losing you and therefore a bit sad. I know, soon I’ll have to leave you forever.  Nonetheless, neither your life nor mine shall end because of it.

Про100 слухати

Просто слухати. Чуєш як журкотить Сирець, у бетон закутий? Чуєш як
тріскотить кора молодих робіній, які все ще ростуть, бо не знають, що у нас
осінь? Чуєш як шини полірують бруківку і каштани котяться по узвозу вниз?

Я сьогодні вислуховую шуми та хрипи твого серця, місто перемите дощами,
втишене, ще по-літньому тепле. Я втрачаю тебе і мені трішечки сумно. Знаю,
що скоро залишу тебе назавжди. Але ж від того життя не скінчиться ні твоє,
ні моє.