***

   ... Я стою на колінах, він так близько... . Я можу до нього доторкнутись, треба тыльки простягнути руку. Мій маленький син стоїть і дивиться на мене, в його очах я бачу... ненависть.

 - Ні! Я не хочу! Відійди від мене! Я тебе не люблю!

   Ні! Ні, ні, ні, ні, ні! Синку, мій любий синку! Не кажи так... мій маленький... . Мені боляче... очі наповнюють жгучі сльози...

   ... Я прокидаюсь. Це всього лише сон, тільки сон! Серце шалено б'ється, наче намагається втекти. Заспокоююсь, встаю та йду в дитячу кімнату. Крізь зеленуваті штори пробивається золотий потік ранкових променів. З ліжечка біля вікна на мене дивляться гарненькі світло-карі оченята. Вони всміхаються до мене.

 - А я вже прокинувся, - пролунав дзвінкий радісний голос.

 - Молоцець, синку, - кажу я.

 - Матусю, що з тобою? Чому ти така засмучена?

   Сідаю до нього на ліжечко й дивлюся в ці ясні зірочки, що дзеркально відображають мій погляд.

 - Я не засмучена, мій любий, мені просто наснився поганий сон.

   Його гарненьке обличчя одразу стало серйозним. Він сідає на коліна блище до мене й каже:

 - Не хвилюйся, це був тільки сон! Зараз я доторкнусь до тебе і все буде добре.

   Він кладе свої рученята мені на плечі й цілує спачатку одне, а потім інше око.
   Серце наповнюється ніжною любов'ю. Так само його заспокоювала я, коли йому було страшно вничі...

   ... Відкриваю очі. З них ллються сльози, та на вустах посмішка. Цей дивний сон змусив мене не на жарт розхвилюватись.

   Яке все ж таки чутливе материнське серце! Його так легко поранити й так легко обігріти. Воно весь час буде битись для нас, і ми назавжди залишимось в ньому.



   P.S. Присвячується кожній мамі!