Я приїхала, мамо!
Як довго тягнуться години!
Але закінчився політ –
Тепер я вже серед родини!
Пройшло багато довгих літ
З тих пір, як я живу далеко
Від місць, де вся моя рідня,
Де рідна хата, де лелеки
В гнізді виводять пташенят…
Та ось, нарешті, я в хатині,
В якій вродилась і зросла!
Я плачу, як мала дитина:
Матусю, чуєш? Я прийшла!
Я так спішила! Без перерви
Летіла. О, літак успів…
Чому ж не відчиняєш двері?
Чому не накриваєш стіл?!
Чому не зустрічаєш дочку?
Не захотіла? Не змогла?
Тихенько сяду у куточку,
Заплачу гірко, як мала…
Галина Небараковская. Я приехала, мама!
© Copyright: Наши Гениальные Матери, 2015
Свидетельство о публикации №215062702036
Свидетельство о публикации №215062702036
Рецензии
Галина, стихотворение глубоко трогает самые потаённые струны в сердце...
Спасибо от всего сердца!
С уважением,
Лариса Потапова 04.07.2015 00:57 • Заявить о нарушении
Спасибо от всего сердца!
С уважением,
Лариса Потапова 04.07.2015 00:57 • Заявить о нарушении