Ти

Ти завжди знав коли в мене проблеми і коли мені потрібна підтримка, чомусь у самі скрутні хвилини ти дзвонив і ставало легше. Ми давно вже з тобою не спілкувались з тих пір як я сказала, що більше не зможу ділити тебе з кимось ще, адже ти більшість часу проводив десь. Ти був перший. Перший у всьому, але я ще цього не розуміла, тому бездумно пішла з твого життя. Довго не чула тебе, але коли не очікувала ти подзвонив.
Коли я перший раз тебе побачила після довгої розлуки, моє серце з дивною цікавістю почало калатати в грудях, але заспокоїлось трохи згодом. Я сказала собі, що це просто прогулянка. Це так і було. Вже думала тебе не побачу. Але час йшов і перед Новим Роком роздався ще один телефонний дзвінок. Ось ця мить. Це була зима. Ти був великий, мужній і щиро усміхнений, стояв і дивився своїми голубими очима на мене. Я не знала що робити, адже мені було так дивно. Я знала, що ця зустріч на довго не затягнеться і тому старалась не спішити.
Третя наша зустріч стала просто фатальною. Мені подобалось торкатись до тебе, будь то рука, яку я зачепила ніби ненавмисно, борода, ніби просто щупаю. Кожен дотик приближав мене до бажання втопитись у твоїх обіймах і заснути мов немовля. Ти був такий… Немов мальований принц з казок, що приходить і визволяє свою принцесу. Як я могла залишити тебе? Я весь час порівнювала когось з тобою, сама цього не усвідомлюючи. Я могла відчувати себе дитиною. Хочу прокинутись ранком а ти мене пригорнеш, поцілуєш ніжно в носик і скажеш трохи сонним голосом: «Добрий ранок, маленька моя» . Мені не хотілось би нічого більшого ніж відчувати ніжність і тепло в твоїх великих сильних долонях.