Торкаюсь губами твого чола. Запашного сіна твого волосся. Відчуваю струм у своїм тілі. Збулося пророцтво. Проступили слова на папері, на який молоко пролилося. Відкрилися двері. Зайшов ніфілім, небіясник, гуманоїд чи ще хтось там.
Життя не тут почалося і не закінчиться тут. Гадаю у нього і не було початку. Це все наш хворий розум і на ньому печатка, чи може слід, шифр отих, Крилатих.
"Я не знаю". Це - все, що надбав за життя. І вже не хвилююсь про марнотність, обмеженість наших знань, нашого нерозуміння цієї Гри. Ми живемо і цього досить аби продовжувати одягатися в нові шати і виходити на сцену, в цьому найкращому із світів.
108 -Гра-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215063000765
Свидетельство о публикации №215063000765
Рецензии