Мама

Мамо,матінко, матусю рідненька моя! Пробач мені, пробач будь-ласка мне. Пробач за те, що раптово пропав, що не сказав куди відправляюсь, що жодної звістки не прислав чи живий, здоровий. Знаю, що хвилювалася, переживала, що проливала сльози вночі, що чекала. Просто я дуже боявся за тебе, що якщо  ти дізнаєшся, що насправді відбувається там в далекій країні пекучого сонця,  нестерпного холоду та  мальовничих гір,  де кожного дня в ночі ходить  -  смерть. Я дуже тривожився  за тебе, але напевно ти більше хвилювалася за мене. Але ось я, живий, здоровий. Все в порядку, ось я перед тобою стою. Я повернувся.  Я розумію, що ти на мене образилась. Не треба нічого говорити, я скажу все сам. Будь ласка! Я зрозумів  одне, що треба любити і берети своїх рідних і близьких, що саме вони прийдуть тобі в тяжку хвилину на допомогу, що саме вони хвилюються, тривожаться, непокоються саме за тебе -  і не важливо, що ти зробив. Найголовніше , що ти їх любиш. Я люблю тебе мамо.
Напевно це одне із самих яскравих моментів дитинства. Пам’ятаєш? Коли ти мене будила вранці, холодного зимового ранку, сідала на ліжку біля мене і казала.
- Олексію синку  піднімайся пора до школи.
При всьому бажанні спати я прокидався, і як маленьке беззахисне створіння дивився тобі  в очі і напевно ти тоді розуміла мене, що мені так не хочеться кудись іти.  На твоєму лиці тоді з’являлася посмішка. 
Одного разу  з друзями вирішили відчути доросле життя -  спробували алкоголь. Скажемо так я додому не йшов а плив. Коли я прийшов   тобі  стало все ясно с пів слова,  я пам’ятаю ти на мене кричала, сварилась, потім заспокоїлась,  вклала спати. Напевно тоді зрозуміла, що сварити мене тоді без результатно. Коли я прокинувся в ранці, я чекав, що ти мене  будеш лаяти, але замість цього я побачив у твоїх очах розчарування. Від цього мені ставало так погано, що краще б ти на  мене кричала, всипала рімня чім твоє мовчання і зневіра. Я  тоді довго  не пив алкогольних напоїв, і намагався зробити все щоб ти була щаслив. Напередодні восьмого березня я прокинувся дуже рано, пішов купив квіти – твої любимі ромашки, взяв листівку. Коли я  повернувся додому ти вже не спала, а саме зустріла  мене в коридорі. Побачивши тебе я тоді все сховав за спину. 
швидко дістав із-за спини квіти та листівку і сказав
- Мамо зі святом. Я так тебе люблю! Ти моє сонце і небо , ти моє повітря  що даєш мені життя, ти моя радість і мій оберег. Рідненька моя, матусю.
І тоді побачив на твоєму обличчі радість,  а на щоці блиснула сльозинка радості.
 Напевно то був останній мій добрий вчинок.
А потім  мене  забрали в армію Я знаю, що ти не хотіла цього, але я цього хотів.  Потім я не сказавши тобі , що відлітаю в Афганістан -  пішов служити в це пекло.  Я знаю, що те мине шукала і тобі скали де я і що там роблю. Що це була тобі новина як грім серед ясного неба. Коли мені було дуже тяжко я завжди загадував тебе -  той  день восьмого березня. І я розумів, що ти мамо – найцінніше що є  в мене на  світі.
Так трапилось, що у мене мами не стало, але вона завжди буде зі мною в моєму серці, в моїх думках. Шановні  любіть і боготворіть своїх мам, вони найцінніше, що в нас є. Дозвольте любі  матері подарувати ці квіти вам.