«Стара земля
Каганцем сумна.
Земля водойм без дна..»
(Федеріко Гарсія Лорка)
Ми думали – знову війна,
Знову чужий король
Залізних почвар чи то вершників
На гнилих кораблях
Привіз до нашого острова
Разом з щурами
Та беззубими суддями.
Ми думали знову
Нам заборонять співати пісень
І грати веселої музики,
Носити картаті кілти
І мурувати круглі вежі
З втомлених сірих каменів.
А це просто чума
Чорна й нещадна
Проростає пуп’янками
Весни мовчазного страху
На людях-деревах
Скрипучих, як криві ясени.
А це просто чума
Старою знайомою
Божевільною жінкою
Танцює на вулицях Дубліна!
Вороною сірою,
Волохатою мишою
Залітає-прошмигує
У кожен кляштор та пивницю,
У кожен замок та селище.
І ми б написали
Як то ми під час чуми кохалися,
Бенкетували й чубилися,
Як то ми після чуми жили,
Але було вже нікому...
Писати...
Дублiн 1348 року
© Copyright: Шон Маклех, 2015
Свидетельство о публикации №215071201291
Свидетельство о публикации №215071201291
Рецензии
Твір написаний надзвичайно сильно. Це справді шедевр. Страшна історія, що повторюється як метафора..... Мене дуже вразив Ваш вірш. Світ в якому ми живемо жорстокий і нещадний. І про це потрібно писати....
Ли Чень Дао 14.07.2015 18:37 • Заявить о нарушении
Ли Чень Дао 14.07.2015 18:37 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 5 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.