56-60

56. В звичному для мене оточені таких людей не те щоб мало, їх зовсім немає. От взагалі жодного. Але довгий час (в зв'язку з певними обставинами) я був поміщений в чуже мені середовище, де трошки інший люд, ніж той, поміж якого я звик співіснувати. І в принципі терпимо, але вона це щось аж занадто не компорабл. Хочеться написати, мовляв, "що ж ти така тупа?". Та це було б не дуже об'єктивно, тому спробую пом'якшити. У неї занадто вузький кругозір, тому часом можна сприйняти це за недолугість. Вона наче з шорами на очах. Буває після якоїсь її тези думаєш: "та нууу дооосить", але за мить розумієш, що це ні крапельки не жарт и не сарказм, а просто безглузда необізнаність. Та не сплутайте її поведінковий шаблон з кліше наївної блондинки...ні, її обмеженість не ситуативна інфантильність, а чітко формалізована із величезним полем покриття, тому і видається за тупість. Особисто у мене спілкування з нею викликає неабияку роздратованість. От через таких екземплярів я і не часто комунікую з малознайомими людьми.... не люблю виходити з себе.

57. Після того, як провчився шість років на економічному факультеті КНУ ім. Тараса Шевченка, я був впевнений, що знаю все про пафос і людей, які кайфують від запаху власних пуканів. Але ні, всетаки, немае меж досконалості... Цей чудак розвіяв, в пух і прах, всі мої уявлення про максимальність рівня самозакоханості. Якби цю показну але природню зверхність можна було б матеріалізувати, наприклад, у формі надлишкової ваги, то він би важив не один центнер і навіть не два. Особисто я немаю нічого проти обгрунтованої пихи як форми самовираження, але основне тут слово "обрунтованої". В його ж випадку немає жодного підстав дозволяти собі глибоко та багатозначно вздохати і говорити томним голосом з напівзаплющиними очима. От мені цікаво, що з цього приводу сказав би "дедушка" Фрейд, це ж напевно комплекси, так? А саме страшне в тому, що з часом недуг тільки прогресуватиме і боюся настане момент, коли його пафос вийде за рамки соціально-допустимої терпимості і до хлопчини прийде глибоке і щире саморозчарування. Не хотілося б в цей момент опинитися поряд.

58. Не знаю про неї нічого як про людину, хібащо деяку фактологічну інформацію. А от про той типаж, який вона використовує в конкретній зоні спілкування, не можу не розказати. Ну по-перше хочу висловити надію, що то дійсно така ситуативна "маска", яку вона вибрала за поведінкову модель в конкретній ситуації, бо якщо то її справжнє "я", то це жахливо. Вона дуже "приторна", розумійте це як хочете, але відчуття викликае саме такі. Дівчинка намагається сподобатися всім (на її думку потрібним людям) і у неї це виходить, на моє велике здивування, бо зі сторони це виглядає занадто прямолінійно і дуже поверхнево, по принципу "How are you?". Ніхто не говорить, що треба бути насупленим, недружелюбним мудаком, але всьому є міра. Оці неприкриті лестощі, надмірна гнучкість, необгрунтоване панібрацтво і легкий флірт у мене довіри не викликає. Ну і звичайно все це в соусі показного притворства дурнушкою. Всім іншим із тогож середовища наче подобається, хоча може вони теж вдають. З часом буде видно.

59. "Он уважать себя заставил. И лучше выдумать не мог". На скільки я бачу (хоч знайомі досить не довго і спілкуємося не в приватній площині, навіть не скажу що спілкуємося) він із тих, хто живиться чужими недоліками, помилками і слабкостями, такий собі емоційний вампір. А свою недореалізованість вміло прикриває чужою, як говорив нетлінний Трахтенберг: "Щоб стати чистішим не обо'язково митися, можна просто обіс...ти сусіда". Коротше схема робоча. Та коли я подібне спостерігаю за своїми однолітками чи молодшими, то це викликає злість, а от така модель поведінки у людей його віку і старших викликає жалість.
Нарешті прийшло в голову визначення, що ідеально описує його - самодур.

60. От чого не люблю, так це показушність у поведінці, яку б форму вона не приймала... Ні, не з того почав, спочатку про її типаж. Її характер - це такий збірний образ дочки союзних науковців, старої корінної столичної театралки і інтернатної виховательки, а вінчає всі ці барви зверхності, надмірності і зневаги меланхолічність провінційної тп, яку як виявляється не так то і просто приховати за напускною арестократичною пихою. Не впевнений чи ви списали мої образи правильно, напевно кожен уявив щось своє, але основний тренд я вважаю задано. Хз, можливо це зараз якась нова мода на серйозний "фейс", і щоб бути в тренді треба поводитися максимально мізантропічно, а основне, щоб це було показово, ніякої соціопатії. Якщо вас двоє, ви можете бути собою, але при збільшені кількості людей має пропорційно зростати і рівень виразу вашої ненависті до оточуючих. От так вона і поводиться, та і не тільки вона, останнім часом все частіше зустрічаю "таких-сяких". От чого не люблю, так це пересудів за спинами.