Спи, моя люба, спи

            ***

Спи, моя люба, спи.
По холодному ліжку рученята тонкі
Ти розкинь та закрий
ті вічно величкі оченята, та нишком
най сон прокрадеться крізь думи твої.

Най насняться тобі

Ті молочні озера, що давно протекли
у пекучі пустелі, як той лід крижаний,
Настане мій дотик -
так ласкаво й ніжно обійме тебе.

Як почуєш мій голос, ти, будь ласка, лети
дуже стрімко, благаю, мов метелик вночі,
крізь тяжкі станови та лихі забубони,
За зіркою в небі мене, мила, знайди.

Як побачиш – цілуй,
так солодко, як вмієш,
так тепло до губ
ти своїми здіймись.

Та побачиш, що сон це є тільки,
це по часу сльозинки кричать:

«Де ж той мій тужливий,
що прогонить печаль?»

Якщо тишу почуєш,
не журися, мала,
Встань з колін, заспівай,
та нового шукай.

тільки знай…

Я був поруч с тобою,
лічив серцем печаль,
що лилась з того моря -
по краплинкам душа.

Я підійду близенько,
прошепочу тихенько:
«Боже, люба, не плач!
Прокидайся скоріш,
я скоштую твій жаль».