Не кажи -не можу-

Те що я в собі так довго подавляла вилізло назовні. Мені всерівно на все. В мене апатія, але сьогодні мене зачепили за живе. Я знов згадала все. Немов відкрила скриньку зі спогадами, немов передивлююсь фотографії, перечитую те що казали, про що мріяли. Я не думала, що мені зараз так боляче. Настільки це все подавила, що навіть не знала, як мені боляче. А тепер лежу і задихаюсь. Мені не вистачає повітря і лише темрява навкруги. Навіщо згадувати приємне, якщо воно вбиває? Навіщо вбиватись, якщо попереду таке яскраве життя? Навіщо? Якщо ви потрапили в ту ситуацію, коли треба відпусти того кого любиш, то ця розповідь саме для вас. Перш за все, наберись терпіння, набери повітря в легені, бо спочатку тебе буде жерти невимовний біль. Ти не зможеш забути кохання ніколи! Але ти зможеш в собі подавити це все. Всі спогади, дотики, наплановане майбутнє. Все можна в собі подавити і внушити. Якщо кажеш не можу, то готуйся до того шо тебе зіжре життя, не випльовуючи навіть кістки. Ти ніколи не станеш сильний, поки не увійдеш в гармонію з випробуваннями. Просто не дай себе перемогти. Ти ще не знаєш яка в тебе сила, але вона вже в тобі від народження. Просто ти своїми "не можу" її вбиваєш. Я знаю що якщо хотіти, дуже сильно, то можна зробити все, абсолютно все. Головне те що в тебе в голові. Даш мозкові протухнути, реальність зробить все щоб ти прогнив, щоб черв'яки пронизали твоє тіло і насолоджувались твоїми давно зіпсованим мізками. В кожної людини є вибір. Хтось вибирає долю вершників, а хтось так і буде до своєї смерті загибатись під кимось. І тільки тобі вирішувати, казати "буду краще" чи "не можу".