Мерехтіння, коливання. Ледь помітне шепотіння хвиль. Сині гори, хмари білі. Море мертве. Штиль.
Рік за роком. Лік втрачаєш: зимам, веснам, янголам, птахам. В дзеркалі не помічаєш на своїм обличчі жодних змін. Може десь в якійсь комірці мій автопортрет припадає пилом? Може це назве хтось дивом. Може ГМО.
Десь на дні криниці кілька дукачів і одна перлина воду бережуть. А отут на тині - десять глечиків і кухлик. Ждуть. Чи не йтимеш, Божий Сине, мимо нашої господи, що ховається в садку. Може ляжеш в холодку. Перетвориш нашу воду у сухе вино та хліби примножиш і даси маслин. ТИ все можеш. Ми ж бо знаєм хто ти і чийого батька син.
108 -син-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215081501368
Свидетельство о публикации №215081501368
Рецензии