Буденн сть

Я ненавиджу ці, скучні, нікому не потрібні, розклади/графіки. Вони розбивають моє життя на декілька періодів, які мені зовсім не до вподоби. По суті, у мене чітко розписана кожна хвилинка мого існування, все те, що я повинна зробити сьогодні і ні секундою пізніше. Я день у день виживаю, борюся за щось і викреслюю зроблене, записуючи внизу нові кроки до успіху. Час мого життя тратиться з девізом: «Я ще все встигну». В кінці кінців стирається лінія «пересування до мрії», а цей розклад непомітно в’їдається в шкіру, замінюючи прості моменти щастя. І так буде продовжуватися вічно, допоки ти не скажеш собі: «стоп!». Ким я стану? Успішною людиною, яка бажає застрілитися в один прекрасний момент від кількості справ на завтра?

Я не хочу обманювати своїх онуків, коли вони запитають мене, чи все я встигла у своєму житті чого прагнула. Бо, в результаті від вічних перегонів із тим, що «потрібно», я абсолютно витерла із пам’яті те, що «хочу».

Не обманюйте себе умовностями і не втікайте від свого життя. Воно у вас одне. І на фініші вам захочеться підрахувати не кількість грошей, а кількість спогадів.

Аріна Карташова