108 -пiсля Дао-
Курища скоро запалають на городах. Повисне дим над луками,болотом. Природа трішки кашляне і проковтне це пряне куриво і прану видихне на ранок, туманом огорне ці верби, левади і ґанок наш, де ми з тобою так любим пити чай: червоний, білий, золотий. Вулонґ, пуер чи срібні стріли.
Палали ми та не згоріли. Від пристрасті лишилися кристали цукру, а не не попіл. Бо знали Дао. Бо були. Шляхом, ходою, босими ногами.
Чому були? Бо зміни повсякчасні не потребують більше руху. І те, що нині називають духом, нас переповнило по вінця. Ми п'ємо чай, цілуємо життя, як губи-вишні порцеляну білу...
Свидетельство о публикации №215082701370