события современности

Я не можу спинитись,
І не можу зберегти.
В цьому світі немає
Вже немає мети.
За, що боротись?
І нащо жити?
Коли вмерли думки,
Сенс тарілки бити?
Все не так, як було,
Все на світі спинилось.
Від цієї війни........
Вже нікуди не дітись.
Ми на Сході вбиваєм,
Ми вбиваєм своїх,
Ми маскуєм за "долг"....
Виправдовуєм гнів.
Наші хлопці вмирають,
Військомат всіх гребе...
Балачками про "долг"
Президент свою сраку береже.
Подивився закон,
Що ж, це в біса таке?
Депутати не підлягають...
Президент не йде.
То, скажіть, мені люди?
Чом йти маю я?
Мені ще тільки 20...
Ще дитина, маля.
Якась жирна свинюка,
Підписала закон
На стільці, сидітиме далі.....
А мене, блін, в окоп......
Я не хочу вмирати,
Бо хтось там наказав,
Це моє життя,
І я лиш розпочав.
Я ще хочу дружину,
Я ще хочу дитя,
І побачить родину,
Хіба це багато, а?
Люди добрі, дивится,
Зрозумійте мене,
Нашій владі насрати.
Скільки наших помре.
Вони грають в війнушку,
На реальних людей,
Їм,паскудам, все до дупи,
Все - мінливість речей.
Чиясь мати ридає,
Бо помер її син,
Аби влада знущалась,
Хай їм грець, хай їм хрін.