Легкий дим бiля людських осель...

Легкий дим біля людських осель.
Марить серце запаленим листом.
В високостя десь щастя колишнє
Полетіло в обіймах пісень,
У останньому теплому вітрі.
Ніч, сюрчать цвіркуни де-не-де,
Там за хатами осінь бреде,
Вже, здається, ніколи ніде
Нас таких, як ми є, не буде!


Рецензии