Занурення. У воду. В себе. В транс-персональну історію. У казковий простір.
Майоріє прапор. Вицвітає на сонці. Висихають майори. Лисіє клумба. Листя жовкне. Але небо синє. І мене все ще називають сином: мама і тато. Я для них - сивочола дитина. Дивно. Дуже дивно...
У горі все так само, як тут унизу. Так кажуть. Але ми не відаєм. Ми взагалі мало що знаємо. А ще менше уявляємо. Живемо, ходимо на роботу. Ростимо дітей. Вони граються. Ми граємо відведені долею ролі. Швидко забуваємо вивчене в школі. Вряди-годи починаємо шукати смисли, яких насправді немає.
А що є? Запах землі. Гаряче Сонце. Хвильки на озері. Гурт мальків по-під берегом на мілині. Хлопчик, що кидає камінчики білі у воду. Донка і риба десь там, в глибині.
Дао на дні...
108 -дао на днi-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215090101331
Свидетельство о публикации №215090101331
Рецензии