Це - просто вода. Це - трунок гіркий. Це - еліксир безсмертя. Твій вибір. Пий! До дна. Повільно. Пропусти до осердя.
Зосередься, ляж хрестом на розкішну траву луки. Ногами на південь. Відчуй, як котиться від руки до руки блакитна кулька, кришталева_приємно_холодна. Ти станеш напрочуд легким, навстіжень відкриєш очі, впустиш неба широчінь у храм свій і почнеш підніматись.
Поторочі триматимуть тебе якийсь час, чіпляючись за одежу; пищатимуть бісенята. Чийсь голос басовитий прогуде: "повернись, людська дитино!". Але в тобі не буде страху в цю урочу годину, то ж ти полетиш. Спочатку повільно, потім бистріш. Повітря тиснутиме в спину. Ти перевернешся долілиць і побачиш гори, ліси, долини. Сірникові коробочки домів ставатимуть крапочками.
У якусь мить ти прошепочеш: "я все зрозумів" і стрімко зірвешся у штопор, в нірвану...
108 -левiтацiя-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215090301433
Свидетельство о публикации №215090301433
Рецензии