Благословляє небо пізній вечір,
опуститься він на дерев зелені плечі,
потужний вітер після спеки дня
сині й рожево-сірі хмари приганяв.
Джмелі окупували пишні квіти
і запасали із пилку привіти,
та ось повіяв перший вітерець,
із спекою тепер перший борець.
А де був вітер у спекотний день?
Носив з небес повітря жар лишень!
І тільки ковдра із сталевих хмар
додала силу припинити денний жар.
І коли ніч дощем благословить,
поїть сад сухий, шелесне часу мить,
удалині блискавки спалах промайнув
і вітер у саду умить заснув.
Тільки в траві звучали цвіркунці:
"Ніч буде скоро – засинай і спи!"
Удалині ніби сурмить відбій земля,
тісніше стало ряду хмар у небесах.
Фотографія автора.
08.2015.
Продовження: http://www.proza.ru/2015/09/07/1958
Благословляет небо поздний вечер
© Copyright: Светлана Борщ, 2015
Свидетельство о публикации №215090602210
Свидетельство о публикации №215090602210
Рецензии