108 -буденнi дива-

Слова нанизані на думку, як бубирі на жилку. Живі до поки у стихії рідній. Допоки є хоча б один, хто може їх читати. Хто знає мову.

Сьогодні думаю про знаки, про сліди, які залишили оті: чи янголи, чи деви; песиголовці, тролі. Що знаємо про них, якщо про себе знаємо ще менше. Хто ми, звідки? Чиєї матері сини, чийого батька дочки? Порозбігались по Землі, як курченята в бур'яни від квочки.

Ми тішимо себе, як діти: десь мама там, десь тато, великі, знаєте, такі Боги. А правду нікуди подіти:всі наші віри - карґо-культ, всі наші культи - віра в доброго Царя. Сміються_плачуть Ієшуа з Назарету, Ґаутама. Мовчать Нільс Бор і Шрьодінґер, а доктор Гофман керує вело від обіду до смеркання.

А ми? Читаємо новини. Сміємося від фото-жаб. Ги-ги. Ми щось помітили? Хто пазл складає з наших хаосів буденних? Хто смикає за ниточки? Хто батареї кіборґам міняє?

Дива були і будуть. Їх, мабуть, знову не помітять.