Я ж так і буду мовчати. Я поклялася собі. Поклялась, що більше не буду такою дурносмішкою. І ти теж, напевно, будеш мовчати. Жити не можу я без тебе.
Знаєте, є такі твори які я ніколи не опублікую. Не дам прочитати нікому. Ніхто не побачить тих "літерних почуттів". Я не можу прокричати. Та я напишу.
Із народженням одного сонця, я знайду сили знову продовжувати існувати. До тебе хочу я.
Є те, що я вже ніколи не скажу. Є те, про що я буду мовчати.
Я жену думки похмурі від себе. Не залишаю сил. Вимотую своє тіло, щоб безсильно падати на ліжко, тяжко засипати.
Жену усі мріяння. Жену далі і далі.
І все ж потопаю. І все ж помираю.
Я ніколи не напишу повість про тебе. Ніколи не назву тебе ліричним ім*ям героя. Ніколи не навчу тебе бачити світ як я.
***
© Copyright: Шарова Анна Сергеевна, 2015
Свидетельство о публикации №215091101343
Свидетельство о публикации №215091101343
Рецензии