Прибульчик

                Євген Тищук

                ПРИБУЛЬЧИК.
                (фантастичні пригоди для дітей на дві дії)





                Дійові особи:

                КОШЕНЯ
                ЛЕВЕНЯ
                ПРИБУЛЬЧИК
                ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ






                Д І Я   П Е Р Ш А.

                КАРТИНА ПЕРША.
        Ніч. Зоряне небо. Планета Земля з боку лісової галявини. Кошеня витягає на галявинку довгу коробку.

КОШЕНЯ (озираючись). Нікого немає. І це зрозуміло. Маленьким уночі гуляти не можна. Небезпечно. Вночі на маленьких звіряток полює Гризольда-Звіролов. Тому вночі треба спати вдома. (Дивиться угору.) Яке гарне небо! Не розумію, чому вдень, коли у небі немає нічого цікавого, за винятком, звичайно, хмаринок, ніхто не спить. А вночі, коли з’являються привабливі зірочки, всі лягають спати. Це ж так цікаво – дивитися на зорі. Маленькі та великі, яскраві та … (Знову озирається навколо.) Нікого. (Зітхає.) Всі сплять. Сплюхи. Ніхто не допоможе мені сьогодні випробувати телескоп. Я сам його змайстрував, точно такий, як у книжці. (Відкриває коробку, встановлює телескоп.) Дивовижний винахід. За його допомоги можна познайомитися поближче з любою зірочкою на небі, а якщо пощастить, то можливо відкрити нову зірку. Мені обов’язково пощастить…

На галявину вибігає Левеня та зіштовхується з Кошеням. Обидва лякаються та ховаються у схованках. Пауза.

ЛЕВЕНЯ (обережно виглядає зі схованки). Хто тут?
КОШЕНЯ (виглядає зі схованки). Це я – Кошеня. А ти хто?
ЛЕВЕНЯ. Я - Левеня.
КОШЕНЯ. Левеня? Дивно, Леви мешкають в Африці. Як ти сюди потрапив?
ЛЕВЕНЯ. Я втік від Гризольди-Звіролова. Вона привезла мене сюди, щоб продати до зоопарку.
КОШЕНЯ. Ти втік від самої Гризольди-Звіролова?
ЛЕВЕНЯ. Так. Якщо тобі не страшно, подивись, чи немає її поблизу.
Кошеня обережно виходить з схованки, озирається.
КОШЕНЯ. Немає. Не бійся. Тут крім мене нікого немає.

Левеня обережно виходить на галявину. Уважно роздивляється Кошеня.
 
ЛЕВЕНЯ. А ти такий самий, як я. Тільки маленький.
КОШЕНЯ. Звісно. Ми ж з тобою з одного сімейства – котячих.
ЛЕВЕНЯ. То ми з тобою родичі?
КОШЕНЯ. Так, тільки далекі.

Левеня та Кошеня радісно обнімаються.

ЛЕВЕНЯ. А що ти тут робиш уночі?
КОШЕНЯ. Я Кошеня-астроном. Прийшов вивчати зірки на небі.
ЛЕВЕНЯ (вказує на телескоп). А це хто?
КОШЕНЯ. Це телескоп.
ЛЕВЕНЯ. А чому у нього три лапи? Як же він буде бігати?
КОШЕНЯ. Телескопи не бігають. Вони стоять на місці.
ЛЕВЕНЯ. Чому стоять?
КОШЕНЯ. Щоб в них було зручно дивитися.
ЛЕВЕНЯ. А вони не кусаються?
КОШЕНЯ (сміється). Ти що?.. Це ж телескоп, а не вовк. Ти що, боїшся?
ЛЕВЕНЯ. Я?  Я -  найсильніший, я - найсміливіший. Я – цар звірів!
КОШЕНЯ. Цар звірів? (Урочисто.) Тоді почесне право випробувати телескоп, першим глянути на зорі, надається Левеняті!
ЛЕВЕНЯ. Ти знаєш, я це почесне право залишаю тобі.
КОШЕНЯ. Боїшся?
ЛЕВЕНЯ. Не боюся.
КОШЕНЯ. Боїшся.
ЛЕВЕНЯ. Не боюся, я просто дуже ввічливий.

Пауза. Кошеня та Левеня сміються. Кошеня дивиться в телескоп.

КОШЕНЯ. Ти, ба! Як гарно!
ЛЕВЕНЯ. І я хочу подивитися на «ти, ба»!
КОШЕНЯ (звільняє телескоп Левеняті). Дивись.
ЛЕВЕНЯ (обережно дивиться в телескоп). А де ж зірочки? Я бачу тільки сяючі м’ячики.
КОШЕНЯ. Це не м’ячики. Це планети. Якщо на них дивитися без телескопа, вони перетворюються на зірочки.
ЛЕВЕНЯ. Ти, ба! (Дивиться в телескоп.) М’ячики! (Дивиться на небо без телескопа.) Зірочки! М’ячики-Зірочки!  (Співає.)
На небі розсипались м’ячики,
Шкода, що вас не дістати.
Знати б, чому ви не скачете,
От би нам разом пограти.

Вночі на небі ви сяєте,
Вдень вас ніяк не знайти,
В піжмурки, певно, ви граєте,
Як до вас можна дійти?

     М’ячики-Зірочки, Зірочки-М’ячики -
     Дивні, чарівні вогні.
     Вдень ви кудись всі ховаєтесь, м’ячики,
     А уночі чомусь ні.
КОШЕНЯ. Який грайливий настрій. А зовсім недавно хтось тремтів від страху.
ЛЕВЕНЯ. Ура! Я тепер Левеня-гастроном!
КОШЕНЯ (сміється). Не гастроном, а астроном.
ЛЕВЕНЯ (дивиться в телескоп). Ой! Одна зірочка падає!
КОШЕНЯ. Дай глянути. (Заглядає в телескоп.) Це не зірочка.
ЛЕВЕНЯ. А що це?
КОШЕНЯ. Не знаю. Але це «що це» летить прямо на нас.
ЛЕВЕНЯ. Ховаємось!!!
Левеня та Кошеня ховаються.

                КАРТИНА ДРУГА.

На галявинку викочується Прибульчик. Лежить без ознак життя. Левеня та Кошеня у схованці.

КОШЕНЯ. Цікаво – що це?
ЛЕВЕНЯ. Щоб це не було, воно звалилося з неба.
КОШЕНЯ. Не ворушиться. (Левеняті.) Іди, глянь, що це.
ЛЕВЕНЯ. А чому я?
КОШЕНЯ. Ти що, боїшся?
ЛЕВЕНЯ. Ні. Мені а ні трішечки не цікаво.
КОШЕНЯ. Гаразд. Тоді піду я.

Кошеня виходить зі схованки.

ЛЕВЕНЯ. Обережно. Близько не підходь. Завжди будь готовий тікати… Ну, що це?
КОШЕНЯ. Це не «що це». Це – «хто це».
ЛЕВЕНЯ. Хто це?
КОШЕНЯ. Не втямлю.
ЛЕВЕНЯ. Може Зайченя?
КОШЕНЯ. Ні.
ЛЕВЕНЯ. Вовченя?
КОШЕНЯ. Ні.
ЛЕВЕНЯ. Лисеня, Порося, Слоненя?
КОШЕНЯ. Ні, ні, ні.
ЛЕВЕНЯ. Тоді хто?
КОШЕНЯ. Іди сам подивись.

Левеня залишає схованку.

ЛЕВЕНЯ. Ти, ба! Чудо-Юдо!
КОШЕНЯ (Прибульчику). Гей! Ти хто? Отямся.

Прибульчик приходить до тями.

ЛЕВЕНЯ. Хто ти?
ПРИБУЛЬЧИК. Пі-лі-піпка.
ЛЕВЕНЯ. Хто-хто?
ПРИБУЛЬЧИК. Піліпіпка.
ЛЕВЕНЯ. Я не зрозумів, боятися мені чи ні?
КОШЕНЯ. Ти звідки?
ПРИБУЛЬЧИК. Я з іншої планети.
КОШЕНЯ. Так ти інопланетя! Прибульчик!
ПРИБУЛЬЧИК. Так, я – Прибульчик.
КОШЕНЯ. Ось так пощастило!
ПРИБУЛЬЧИК. Де я?
КОШЕНЯ. На Землі.
ЛЕВЕНЯ. На лісовій галявині.
ПРИБУЛЬЧИК. Землі-галявині.
ЛЕВЕНЯ (Кошеняті). Він кусається?
КОШЕНЯ. Не знаю.
ПРИБУЛЬЧИК. Хто ви?
КОШЕНЯ. Я – Кошеня. Астроном!
ЛЕВЕНЯ. А я – Левеня. Цар звірів!
ПРИБУЛЬЧИК. Звірів?
ЛЕВЕНЯ. Так. А ти що за звір?
ПРИБУЛЬЧИК. Я не знаю. А що таке «звір»?
ЛЕВЕНЯ. Ха-ха! Він ще маленький. Зовсім нічого не знає.
КОШЕНЯ. Постривай. Зараз все з’ясуємо. (Прибульчику.) Ти нявкаєш?
ПРИБУЛЬЧИК. А що це таке – «нявкаєш»?
КОШЕНЯ. Я – Кошеня. Я – нявкаю. Він – Левеня. Він – ричить.
ЛЕВЕНЯ. Ось так: р-р-р-р!
КОШЕНЯ. Порося – хрюкає, Собачка – гавкає, Корова – мукає…
ПРИБУЛЬЧИК. Зрозумів. Прибульчик – пі-лі-пі-кає.
ЛЕВЕНЯ. Ха-ха! Пі-лі-пі-кає! Кого ти налякаєш своїм пі-лі-пі-канням? Піліпіпка!
ПРИБУЛЬЧИК. Я не хочу лякати.
ЛЕВЕНЯ.  Тоді для чого ти до нас прилетів?
ПРИБУЛЬЧИК. Я не прилітав. Наша Полярна планета дуже слизька. У нас завжди зима. Ми гралися з іншими інопланетятками в доганялки, і я не помітив, як опинився на самісінькому краю. Я зісковзнув з нього як з льодової гірки та полетів вниз прямо до вас.
КОШЕНЯ. Так ти впав?
ПРИБУЛЬЧИК. Так.
ЛЕВЕНЯ. Як же ти тепер повернешся?
ПРИБУЛЬЧИК. Не знаю.
КОШЕНЯ. Не хвилюйся. Ми не залишаємо друзів у біді. Я що-небудь придумаю.
ЛЕВЕНЯ. Хіба ми вже подружились?
КОШЕНЯ. Ну, ось самий час.

Пауза.

ПРИБУЛЬЧИК. Я хочу дружити.
КОШЕНЯ. Дружити – це чудово. (Подає лапу.) Няв!
ЛЕВЕНЯ (кладе свою лапу на лапу Кошеняті). Р-р-р-р!
ПРИБУЛЬЧИК (кладе свою лапу зверху). Пі-лі-пі!
КОШЕНЯ. Тепер ми друзі! (Співає.)
Няв! Р-р-р! Пі-лі-пі!
Щоб не було біди!
Няв! Р-р-р! Пі-лі-пі!
Дружба назавжди!

Няв! Р-р-р! Пі-лі-пі!
Будемо у мирі жити!
Няв! Р-р-р! Пі-лі-пі!
Планетами дружити!
ЛЕВЕНЯ (заглядає в телескоп). Прибульчику, покажи-но, де твоя слизька планета?
ПРИБУЛЬЧИК. Біля Великої Ведмедиці.
ЛЕВЕНЯ. Ведмедиця на небі? Як вона там опинилася? Також впала?
КОШЕНЯ. Ну, ти справді «гастроном», далекий родич! Велика Ведмедиця – це таке сузір’я.
ПРИБУЛЬЧИК. Декілька планет розташувалися так, ніби намалювали на небі Ведмедицю. Бачиш?
ЛЕВЕНЯ. Так, дуже схоже на Ведмедицю.
ПРИБУЛЬЧИК. А поруч з Великою Ведмедицею найяскравіша зірка. Це і є моя Полярна планета.
ЛЕВЕНЯ. Дуже високо. Ніяк туди не заскочити.
Пауза.
ПРИБУЛЬЧИК. Виходить, я ніколи не повернуся додому?
КОШЕНЯ. Не сумуй, Прибульчику. Планети не стоять на місці. Вони обертаються.
ЛЕВЕНЯ. То й що?
КОШЕНЯ. Мені терміново потрібна енциклопедія!
ЛЕВЕНЯ. А це що таке?
КОШЕНЯ. Книга, у якій про все написано.
ЛЕВЕНЯ. Що ти замислив, Кошеня?
КОШЕНЯ. В енциклопедії ми точно знайдемо відповідь, як допомогти Прибульчику повернутися додому. (Левеняті.) Оберігай Піліпіпку. А я миттю за енциклопедією. Одна лапа тут, друга там.

 Кошеня забирає телескоп, вибігає з галявини.

                КАРТИНА ТРЕТЯ.

На галявині Левеня та Прибульчик.

ПРИБУЛЬЧИК. Що ми будемо робити?
ЛЕВЕНЯ. Чекати. Кошенятко у нас – голова! Дуже розумний. Одне слово – гастроном!
ПРИБУЛЬЧИК. Вже дуже пізно.
ЛЕВЕНЯ (позіхає). Еге ж, хочеться спати.
ПРИБУЛЬЧИК. Мене, напевно, шукають. Як повільно тягнеться час.
ЛЕВЕНЯ. Еге ж, як жуйка. Слухай, а давай-но підемо спати. У вісні час спливає швидко.
ПРИБУЛЬЧИК. Я не зможу заснути.
ЛЕВЕНЯ. Тоді я піду один, швиденько посплю за нас двох. А ти, коли щось, пі-лі-пі-кай. І я відразу тут як тут.
ПРИБУЛЬЧИК. Добре.

Левеня виходить спати.


                КАРТИНА ЧЕТВЕРТА.

На галявині один Прибульчик.

ПРИБУЛЬЧИК. Я хочу додому. (Співає.)
Там удалині  планета кружляє,
Домівка рідна моя.
З кожним світанком планета зникає,
Самотнім лишаюся я.

Як на хвилиночку очі закрию,
Сум і нудьга обійма.
В ліжку своєму прокинутись мрію,
Виходу ж звідси нема.

                Лякають думки, що я залишуся
                На невідомій землі.
                Швидше б мій друг вже назад повернувся,
                І допоміг би мені.
(Вдалині видніється світло ліхтарика.) Кошеня? Ні, це хтось великий та грізний.

Прибульчик ховається, на галявину вибігає Гризольда-Звіролов.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. І тут нікого. Втік! Таки втік від мене цінний екземплярчик – африканське Левеня. Все, втомилася. Ось тут і перепочину. Симпатична галявинка. (Ставить прикордонний стовпчик з написом «Територія Гризольди-Звіролова».) Тепер це моя територія. Тут, напевно, люблять пустувати різні звірятка. А вночі вони всі сплять. Набігаються, втомляться, гарматою не розбудиш. А я тут як тут. Всі нірки, всі кущики перевірю. Милих звіряток сплячими упакую в клітки. Без єдиного пострілу. Правда, гуманно? І, головне, все по закону. Територія моя. Розумно! Зараз подивимося, хто у нас тут бешкетував? (Світить ліхтариком.) А наслідили як! Сліди Кошенятка. На Кошенят попиту немає. Ось ще сліди. Ніколи таких не зустрічала. Хто це може бути? (Радісно.) А ось сліди Левенятка! Мій утікач, моя африканська здобич тут як тут.  Добігався, мій хороший. Від мене не втечеш.  Подивимося, де ж у нас заснуло Левеня?

Гризольда-Звіролов по слідах рухається у сторону Левенятка. Прибульчик, недовго думаючи, вистрибує зі схованки й перекриває їй дорогу.
 
ПРИБУЛЬЧИК. Пі-лі-пі!
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. А це ще що за невідоме звірятко?
ПРИБУЛЬЧИК. Пі-лі-пі!!
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Який чудовий екземпляр.
ПРИБУЛЬЧИК. Пі-лі-пі!!!
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ну, досить «пі-лі-пі-кати»! Ти ж не на сигналізації. Хто ти?
ПРИБУЛЬЧИК. Я Прибульчик.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Прибульчик? Дивний екземпляр, ніколи не зустрічався. Ти тут живеш?
ПРИБУЛЬЧИК. Ні. Я впав з неба.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. От так пощастило! Цілу ніч бігаю за африканським втікачем, і  жодного звірятка за всю погоню не зустріла. А тут одразу – товар на мільйон! Що ти робиш на моїй території?
ПРИБУЛЬЧИК. А хіба ця галявинка ваша? Адже вас тут не було. Ви щойно прийшли.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ (показує на прикордонний стовпчик з написом). Ти читати вмієш?
ПРИБУЛЬЧИК (читає). «Територія Гризольди-Звіролова».
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Бачиш? Все по закону. Ти на моїй території и Левеня на моїй території. Виходить ви мої. І вам безмежно пощастило, тому що я друг звіряток.
ПРИБУЛЬЧИК. Неправда. Я все чув і не дозволю вам посадити мого друга Левеня до клітки.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ.  Вправно – «не дозволю». А хто тебе запитує?
Гризольда-Звіролов обережно підходить до Прибульчика.
ПРИБУЛЬЧИК. Не підходьте.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. А що буде? Ти мене вкусиш?
ПРИБУЛЬЧИК. Ні.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Подряпаєш?
ПРИБУЛЬЧИК. Ні. Я вас відбіополю.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Що-що? Відбіополю? (Сміється.) А це як?
ПРИБУЛЬЧИК. Ось так. Пі-лі-пі!!!

Прибульчик спрямовує свої лапки у бік Гризольди-Звіролова. Невидимий потік енергії відштовхує Гризольду-Звіролова, збиваючи її з ніг. Гризольда-Звіролов падає.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Хто? Хто мене штовхнув? (Озирається навкруги.) Хто тут штовхається?

Гризольда-Звіролов встає і йде до Прибульчика.
 
ПРИБУЛЬЧИК. Пі-лі-пі!

І знову невидима енергія Прибульчика збиває Гризольду-Звіролова з ніг. Так повторюється декілька разів.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ (нарешті второпавши). Так це ти бешкетуєш, інопланетне звірятко?
ПРИБУЛЬЧИК. Я вас попереджав.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. І як ти це робиш?
ПРИБУЛЬЧИК. У разі небезпеки, моє захисне поле не дозволяє ворогу до мене наближатися.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ну, який же я ворог. (Общупує невидиму перешкоду довкола Прибульчика.) Дійсно. Не підійти. Оце номер! (Вбік.) З такими здібностями тільки в цирку і виступати. Безцінний екземпляр. (Прибульчику.) Ну, добре. Ти мені не потрібен. Я йду геть.
Гризольда-Звіролов йде з галявини.
ПРИБУЛЬЧИК. Пішла.

Гризольда-Звіролов з’являється біля схованки де спить Левеня.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. А ось Левеня я все ж таки заберу.
ПРИБУЛЬЧИК. Пі-лі-пі!
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Що таке? Твоє захисне поле інших не захищає? Який жаль. Можеш пі-лі-пікати скільки завгодно. Левеня моє.
ПРИБУЛЬЧИК. Левеня мій друг!
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Левеня моє. (Пауза.) Але ми можемо домовитись. Якщо ти такий друг, тоді лізь в клітку замість друга.
ПРИБУЛЬЧИК. Але в клітці мій захист не буде діяти.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Як хочеш. Моє діло запропонувати.
ПРИБУЛЬЧИК. А ви тоді Левеня залишите у спокої?
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Або ти, або він.
ПРИБУЛЬЧИК. Але я хочу додому.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. А ще другом назвався. Вирішуй – або ти, або він.
ПРИБУЛЬЧИК. Я.
ГИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ось це справжній друг. Ласкаво просимо до клітки.
Гризольда-Звіролов замикає Прибульчика в клітці.
ПРИБУЛЬЧИК. Пі-лі-пі.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Наївне звірятко. Безцінний екземпляр.

Гризольда-Звіролов уносить Прибульчика.


                КАРТИНА П’ЯТА.

На галявину вибігає Кошеня з великою книгою.

КОШЕНЯ. А ось і я! Одна лапа там, друга тут. (Помічає прикордонний стовпчик з написом, читає.) «Територія Гризольди-Звіролова». Дивно. Цього напису тут не було. А де мої друзі? (Кличе.) Левеня! Прибульчику! Невже сплять? (Знову кличе.) Левеня! Прибульчику!

З схованки виходить Левеня.

ЛЕВЕНЯ. Я тут.
КОШЕНЯ. Знову спиш?
ЛЕВЕНЯ. Ні. Караулю. Сиджу у засаді.
КОШЕНЯ. А де Інопланетятко?
ЛЕВЕНЯ. Заснув, мабуть.
КОШЕНЯ. Тут нікого не було?
ЛЕВЕНЯ. Нікого.
КОШЕНЯ (вказує на прикордонний стовпчик з написом). Тоді, що це?
ЛЕВЕНЯ. Я читати не вмію.
КОШЕНЯ. Оце так Цар звірів. (Читає.) «Територія Гризольди-Звіролова».
ЛЕВЕНЯ. Територія Гризольди-Звіролова? Треба якнайшвидше тікати з її галявинки. Якщо вона нас піймає, то посадить до клітки, а потім продасть до зоопарку.
КОШЕНЯ. Де Прибульчик?
ЛЕВЕНЯ (шукає). Прибульчику! Пі-лі-піпка, ти де? (Кошеняті.) Його ніде немає.
КОШЕНЯ. Я так і знав, що тобі неможна довіритися.
 
Пауза.

ЛЕВЕНЯ. Якщо я тебе правильно зрозумів, ти хочеш сказати, що Пі-лі-піпку викрала Гризольда-Звіролов?
КОШЕНЯ. Ти мене правильно зрозумів. Сплюха. Проспав друга.
ЛЕВЕНЯ. Але я ж заснув тільки на хвилинку…  Що ж тепер робити?
КОШЕНЯ. Треба йти визволяти Прибульчика.
ЛЕВЕНЯ. Йти до Гризольди-Звіролова? Вона ж нас піймає та продасть.
Пауза.
КОШЕНЯ. Коли ти вже перестанеш боятися, Цар звірів. Ніхто нас не піймає, якщо ми все продумаємо. Якщо в нас буде план.
ЛЕВЕНЯ. Який план?
КОШЕНЯ. Гризольда-Звіролов виходить на охоту вночі, щоб ніхто не бачив її злодійства. Так?
ЛЕВЕНЯ. Так.
КОШЕНЯ. Ну, ось!
ЛЕВЕНЯ. Що, ось?
КОШЕНЯ. Ми підемо до Гризольди-Звіролова вдень, коли вона буде спати і звільнимо Прибульчика.
ЛЕВЕНЯ. Ну, Кошеня, ти – голова! А як Прибульчик повернеться додому на свою слизьку планету?
КОШЕНЯ. Дуже просто! Дивись. (Відкриває книгу.) Ось що написано в енциклопедії. (Читає.) «Планети крутяться».
ЛЕВЕНЯ. І наша Земля також?
КОШЕНЯ. Так.
ЛЕВЕНЯ. Ти, ба. Це означає, що ми кружляємо на нашій планеті як на каруселі?
КОШЕНЯ. Так. Планети не стоять на місті, вони подорожують небом. Тільки цього ніхто не помічає. (Читає далі.) «Кожної наступної ночі планети міняються місцями». Зрозуміло?
ЛЕВЕНЯ. Ні.
КОШЕНЯ. Це ж так просто. Якщо цієї ночі планета Прибульчика над нами, вгорі, тоді мине день і наступної ночі…
ЛЕВЕНЯ. Що наступної ночі?
КОШЕНЯ. Наші планети поміняються місцями і дім Прибульчика опиниться внизу, під нами. Ми підведемо Прибульчика до краю нашої Землі і він зможе скотитися з нього, як з гірки, на свою Полярну планету.
ЛЕВЕНЯ. Ура! Який ти молодець, Кошеня! Ти справжній гастроном!
КОШЕНЯ. Скільки разів тобі повторювати? Я – астроном, а не – гастроном.
ЛЕВЕНЯ. Ти справжнісінький астроном!
КОШЕНЯ. Тепер у нас є план, і ми можемо йти визволяти друга.

Кошеня та Левеня йдуть з галявини.



                ДІЯ ДРУГА.

                КАРТИНА ШОСТА.

Ранок. Планета Земля з боку володіння Гризольди-Звіролова. Гризольда-Звіролов розставляє капкани.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ (співає).
Я Звіролов-Гризольда,
Відома я усім,
Ловлю звірят безхатніх,
Для них знаходжу дім.

Когось у цирк влаштую,
Когось здам в зоопарк.
Турботлива завжди я,
Турбота - добрий знак.

      Якщо хтось запитає:
      Навіщо це роблю?
      Я відповім охоче:
      Секретів не люблю.

      Допоки хтось купляє
      Всіх пійманих звірят,
      Мій гаманець товстішає
      І грошики дзвенять.
Капкани і пастки - мої друзі і помічники! Скільки ви звірів спіймали. Не злічити. А сьогодні у вас особливе завдання: стерегти безцінний екземпляр, який так вдало звалився з неба просто мені до рук. Всього один Прибульчик і Гризольда-Звіролов - мільйонер! Нікому його не віддам. Безкоштовно, звичайно. Хай тільки спробують сунутись в мої володіння, одразу ж потраплять в капкан або пастку. (Потягується.) Яка приємна втома. Хто добре попрацював вночі, удень може відпочити. Піду, подрімаю трішки, а ви, мої друзі і помічники - капкани і пастки, стережіть Прибульчика.

Гризольда-Звіролов йде спати.

 
                КАРТИНА СЬОМА.

День. Планета Земля з боку володіння Гризольди-Звіролова. Чується хропіння. Виходить Кошеня, за ним ховається Левеня.

КОШЕНЯ. Ось вони - володіння Гризольди-Звіролова. Ми на місці.
ЛЕВЕНЯ. А де Гризольда?
КОШЕНЯ. Т-с-с! Спить!
ЛЕВЕНЯ. А де Прибульчик?
КОШЕНЯ. Не знаю. Десь тут.
ЛЕВЕНЯ. Давай його покличемо. (Кличе.) Прибульчику!
КОШЕНЯ. Ти, що. Не можна шуміти. Гризольда-Звіролов прокинеться.

Хропіння припиняється. Кошеня і Левеня ховаються. Виходить Гризольда-Звіролов, потягується позіхаючи.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Хто тут? (Перевіряє капкани і пастки.) Тут нікого. І тут нікого. І тут порожньо. Здалося.

Гризольда-Звіролов йде. Чується хропіння. Кошеня і Левеня виходять з укриття.
ЛЕВЕНЯ. Ти йди вперед, а я за тобою.

КОШЕНЯ. Знову боїшся?
ЛЕВЕНЯ. Нічого подібного. Я буду стежити, щоб на нас ніхто ззаду не напав.
КОШЕНЯ. Іди слід у слід. І не галасуй більше.
ЛЕВЕНЯ. Слід у слід.

Кошеня і Левеня шукають Прибульчика, по черзі повторюючи «Слід у слід». Кошеня потрапляє в пастку.

КОШЕНЯ. Ой!
ЛЕВЕНЯ. Що?
КОШЕНЯ. Я у пастці. (Намагається звільнитися.) Одному мені не вибратися.
ЛЕВЕНЯ. Я тобі допоможу.
КОШЕНЯ. Не встигнеш. Гризольда-Звіролов прокинулася. Рятуйся.
ЛЕВЕНЯ. А ти?
КОШЕНЯ. Рятуйся, друже.

Левеня ховається. Виходить Гризольда-Звіролов.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Хто тут шастає? (Перевіряє капкани і пастки.) Тут нікого. Тут порожньо. А тут ... (Бачить Кошеня.) Попався красунчик. Хто тут у нас?
КОШЕНЯ. Кошеня. Астроном.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Астроном – це хто?
КОШЕНЯ. Це той, хто відкриває зірки.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Це я відкриваю зірки! А що ти тут робиш, астроном?
КОШЕНЯ. Я прийшов допомогти своєму другові, Прибульчику.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. А йому твоя допомога не потрібна. У Прибульчика все добре. Я про нього подбаю. Він скоро стане зіркою найвідомішого цирку.
КОШЕНЯ.  Прибульчик хоче повернутися додому. Відпустіть його, будь ласка.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ти хочеш відібрати у мене мільйон?
КОШЕНЯ. Ні. Я хочу допомогти своєму другові.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ні. Ти хочеш відібрати у мене мільйон! Ходімо, я і про тебе подбаю. Продам в хороші руки. Правда, кошенята зараз не в ціні. Хіба що в придачу до Прибульчика ти, можливо, і згодишся. Що з тебе візьмеш. Хоч вовни жмут.

Гризольда-Звіролов виводить Кошеня.


                КАРТИНА ВОСЬМА.

Вечір. Планета Земля з боку володіння Гризольди-Звіролова. Виходить Левеня.

ЛЕВЕНЯ. Страшно. Дуже хотілося втекти світ за очі. Але одному ще страшніше. Що мені робити? Рятувати друзів? Але як? Тут всюди капкани і пастки. Якщо я піду рятувати, то знову стану здобиччю Гризольди-Звіролова... (Пауза.) А не піти я не можу. Мої друзі в біді, і я - єдина надія на їх порятунок. Що робити? Як мені бути? Кошеня б придумав ... Стоп! (Пауза.) Кошеня говорив ступати слід у слід. А що це означає? Якщо я буду йти за нашими з кошеням слідами, то... То не потраплю ні в капкан, ні в пастку.

Виходить Гризольда-Звіролов, потягується, помічає Левеня.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Хто тут?
ЛЕВЕНЯ. Це я - Левеня...
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. На ловця і звір біжить. Повернувся мій африканський екземпляр.
ЛЕВЕНЯ. Я прийшов за своїми друзями: Прибульчиком і Кошеням.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ (пошепки). Мої друзі і помічники - капкани і пастки, приймайте втікача. (Левеняті.) Ласкаво просимо. Проходь сміливіше.
ЛЕВЕНЯ. А я і не боюся. Я - Цар звірів. (Проходить.) Слід у слід. Слід у слід. Слід у слід.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ (намагаючись загнати Левеня в капкан). Що ти там бурмочеш, Цар? Іди сюди. Я тебе відведу до твоїх друзів.
ЛЕВЕНЯ. Ти мене не обдуриш.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ах, так!
ЛЕВЕНЯ. Не наздоженеш, не впіймаєш!

Гризольда-Звіролов намагається зловити Левеня. Левеня спритно викручується, постійно повторюючи: «Слід у слід, слід у слід, слід у слід». Нарешті ловля закінчується тим, що Гризольда-Звіролов сама потрапляє в свою ж пастку.

ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ой!
ЛЕВЕНЯ. Що, попалася? Не рий яму іншому, сама в неї потрапиш!
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Допоможи мені, Левеня. Самій мені з цієї пастки ніколи не вибратися.
ЛЕВЕНЯ. Зараз же признавайся, де ти сховала моїх друзів?
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. У підвалі закрила на засув.
ЛЕВЕНЯ.  Це так ти дбаєш про звірят?
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Допоможи мені вибратися. Хочеш, я тобі грошенят дам. Багато.
ЛЕВЕНЯ. Не потрібні мені твої гроші. (Відкриває двері підвалу.) Кошеня, Прибульчику, це я - Левеня. Виходьте, ви вільні!

З підвалу виходять Кошеня, за ним Прибульчик, обіймають Левеня. Всі троє кричать: «Ура».

КОШЕНЯ. Спасибі тобі, Левеня! Ти дуже сміливий. Ти справжній Цар звірів!
ПРИБУЛЬЧИК. Ти справжній друг!
КОШЕНЯ. Нам потрібно поспішати. Ніч настає, планети міняються місцями.
ЛЕВЕНЯ. Обережно капкани! Ідіть за мною. Слід у слід.
КОШЕНЯ. Слід у слід.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Куди ж ви? А як же я?
ЛЕВЕНЯ. А ти залишайся зі своїми друзями і помічниками - капканами та пастками.
КОШЕНЯ. Відчуй, як це бути у пасці.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Я більше не буду. Чесне слово. Пробачте мені. Я більше не буду ловити звірів і саджати їх в клітки. Я буду саджати…  Тільки квіти і стану Гризольдою-Квіткарем.

Пауза.

ПРИБУЛЬЧИК. Не можна залишати її в біді. Давайте ми їй повіримо.
ЛЕВЕНЯ. Ніколи.
КОШЕНЯ. Не знаю. Чи можна їй взагалі вірити після того, що було?
ПРИБУЛЬЧИК. Потрібно вірити завжди, тому що доброта творить дива.
Пауза.
ЛЕВЕНЯ. Я взагалі-то не злий. Давайте пробачимо.
КОШЕНЯ. Давайте ми їй повіримо.
Друзі допомагають Гризольді-Звіролову звільнитися.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Спасибі. Я тепер буду доброю. Даю чесне слово Гризольди-Квіткаря.
КОШЕНЯ. Нам потрібно поспішати.
ГРИЗОЛЬДА-ЗВІРОЛОВ. Ступайте обережно. Капкани. (Пауза.) Я їх приберу. Чесне слово!

Левеня, Кошеня і Прибульчик йдуть, дружньо повторюючи: «Слід у слід, слід у слід, слід у слід».


                КАРТИНА ДЕВ'ЯТА.

Ніч. Край планети Земля. Виходить Кошеня з телескопом. За ним Левеня й Прибульчик.

КОШЕНЯ. Швидше. Полярна планета під нами.
ЛЕВЕНЯ. Ми вже на самому краю Землі?
КОШЕНЯ. Так. Будьте обережні. Не підходьте дуже близько до краю.
ПРИБУЛЬЧИК. Он Велика Ведмедиця. Вона тепер внизу. А поруч Полярна планета. Там мій дім!
ЛЕВЕНЯ. Все як в циклопедії написано!
КОШЕНЯ. Енциклопедії!
Кошеня встановлює телескоп.
ЛЕВЕНЯ. Я й кажу. Кошеня, а навіщо ти з собою притягнув цього триногого?
КОШЕНЯ. Телескоп!
ЛЕВЕНЯ. Я й кажу.
КОШЕНЯ. Я повинен бути на всі сто відсотків упевнений, що Прибульчик повернувся додому.
ЛЕВЕНЯ. Ти будеш телескопом прицілюватися?
КОШЕНЯ. Ні. Коли Прибульчик скотиться на свою планету, він нам помахає, що все гаразд. А ми в телескоп побачимо.
ЛЕВЕНЯ. Ось здорово! (Прибульчику.) Кошеня у нас голова! Все продумав. Ти нам помахаєш? Правда?
ПРИБУЛЬЧИК. Обов'язково помахаю.
КОШЕНЯ. Пора прощатися. Час не чекає.

Пауза.

ПРИБУЛЬЧИК (простягає лапу). Пі-лі-пі.
КОШЕНЯ (кладе свою лапу на лапу Прибульчика). Няв.
ЛЕВЕНЯ (кладе свою лапу зверху). Р-р-р.
ПРИБУЛЬЧИК. Спасибі вам, друзі, за все, що ви для мене зробили.
КОШЕНЯ. Дрібниці.
ЛЕВЕНЯ. Ми що, розлучаємося назавжди?
ПРИБУЛЬЧИК. Ні. Ми будемо дружити.
КОШЕНЯ. Будемо дружити планетами.
ЛЕВЕНЯ. Здорово!
КОШЕНЯ. Пора.

До друзів вибігає Гризольда-Квіткар. Вона тримає у руках горщик з квіткою.

ГРИЗОЛЬДА-КВІТКАР. Зачекайте. (Переводячи подих.) Встигла. (Простягає  Прибульчику горщик з квіткою.) Це тобі. Від мене: Гризольди-Квіткаря, моя перша квіточка. На добру згадку.
ПРИБУЛЬЧИК (приймає горщик з квіткою). Дякую.

Прибульчик підходить до самого краю планети Земля.

КОШЕНЯ. З'їжджай обережно, Прибульчику!
ЛЕВЕНЯ. Дивися не промахнись!
ПРИБУЛЬЧИК.  Не промахнуся!
ГРИЗОЛЬДА-КВІТКАР. Обережніше з квіткою.
ПРИБУЛЬЧИК. Я буду обережним.
КОШЕНЯ. На старт! Увага! Поїхали!

Прибульчик з'їжджає з краю планети Земля як з дитячої гірки.

ЛЕВЕНЯ. До побачення, Пі-лі-піпка!
КОШЕНЯ. До побачення, Прибульчику!
ГРИЗОЛЬДА-КВІТКАР. До побачення, друже!

Кошеня, Левеня і Гризольда-Квіткар по черзі заглядають у телескоп і радісно махають лапами в зоряне небо. Звучить фінальна пісенька.

Як каруселі - планети,
Їх небо безкрає кружляє!
І не потрібні білети
Всім, хто кататись бажає!

Щоб не впасти, потрібно
 Міцно за друга триматись!
А випадеш, то неодмінно
Друг допоможе піднятись!


                КІНЕЦЬ

                2013 рік.



Автор п’єси: ТИЩУК ЄВГЕН ВІТАЛІЙОВИЧ
a-mail: zotdik@ukr.net