108 -недiля-

Не стану про дощі, про рай у курені, про Вирій для бузьків, качок і чапель. Цей день такий рясний теплом і виноградом буде. Над річкою димок, над озером туман. Сірко спить в буді: затишній теплій. Я повні груди набираю прани. Я дихаю, живу, люблю цей світ, як ніби вперше опинився в ньому.

Пишу якісь рядки на глині, на соломі; гублю крапки і коми. Захожу в ліс, а там стежки незнані і зникомі. Там голоси, там спів, там шепотіння молитов і вітру в кронах. Там відчувається любов до всього сущого. До скону її нестиме той, хто причастився вином, водою, хлібом.

"А-о-у-м" -- "аууу" відлуння стоголосе здіймає вихорці та плутає волосся.

Ти - все і вся в тобі. Єднання відбулося. Ти повертаєшся в село, у місто, меґаполіс. Дивуєшся як все отут переплелося: знання і карґо-культ, крамниці, МАФи, церківки в зруб, мула в халаті із парчі, мордатий піп у масній рясі та кришнаїтка в сарі. Вінчають тут раба Петра-Ісака з рабою Сарою, що має стати за жону Ревеку плодючу, як вкраїнський чорнозем. Насправді звуть її Зор'яна. Кортеж їх скоро повезе на Площу Ринок вклонитися божкам камінним. І будуть гості на весіллі дурні та п'яні. І добре, якщо все закінчиться без бійки.

Але то все  лише мара. Химерне тло, не більше. Рождені жити будуть жить, творить, любить і вірить. Ми повернемося в світи, в яких затишно, де Гаутама на горі, де Крішна у саду на флейті грає, де Вчитель нас збирає, щоб прочитати нову притчу або коан.