Часом. Сумнiви та бумеранги

Часом скучаю за ним. А часом навпаки, відштовхую.



Он, позавчора тужив за ним, ледь на стінку не дерся. Потім, 18-го, коли він обійняв мене тепло увечері, то розплакався, і почав розказувати йому, як я за ним скучаю.



Потім 20-го розболілася спина. Він мені допоміг розслабитися. Оригінально, але, допомогло.




На другий день розболілася ще дужче: нив, доки не почув мене, та не зігрів... Попросив його мене більше не кидати з холодною спиною, щоби грів завжди.

І вночі спав знов у його обіймах, і краєм думки тримав за пальчика Луа.

А його після туги за мною моментами заносить "не туди". Я намагаюся вирівнювати ці хвилі. Але відчуваю, що він і сам уникає сексуального потягу до мене, а намагається прислухатися, чого хочу я. А я хочу бути маленькою дитиною.

Він скучає за мною, я чую. Напередодні (20-го) мені казав подумки, що хоче до мене, хоче обіймати мене насправді, щоби ми спали отак в одній постілі насправді, а не тільки думками. Я відповів: "Приїжджай". Він спитався: "Куди?" (тобто, мав на увазі, в який саме населений пункт). Я відповів: "У Карелію. А там знайдеш мене". Він занурився у думки-плани, як це можна здійснити... Звісно, тримає робота: інститут. Але вже каже, що, якщо так і далі розвиватиметься потяг до мене, то просто його розірве на шматки, ще до кінця навчального року, якщо не до Нового Року. Я відповів, що так само розвалююся. Хоча мені і працювати ніби не треба, я вільний. Але не хочеться нічого робити на П.. Так, тиняюся... Інколи наводжу порядки на Н.. Але, загалом стан такий, що хочеться тільки лежати, та нічого не робити, і ні про що не думати. Дивитися у стелю хіба що, або спати чи дрімати. Усе покинув...

Згадався ще один момент тоді ж ввечері (20-го):
Він мені сказав: "Ти чаклун. Ти причаклував мене".
Я відповів: "Так, я чаклун... І тебе причаклував. І ти теж чаклун, бо ти ліввик. Так що ми обоє чаклуни."
Він замислився...



Вчора увечері (22-го) з'явився на сайті. Я нагримав на нього, але він нічого не відповів, хоча очевидячки бачив. За нього вступилася А.-плюкавка. Я їй зранку сьогодні відповів, щоби не втручалася.

Але після того розізлився на нього так, що був готовий піти на сайт на його роботу, та зібрати усі емайли, і понаписувати усім листи, щоби дивилися на нього скажено. Подумав: може почекати до вечора, і написати завтра їм? Тим часом полетів до Луа, вона почула, написала мені листа, що огортає мене ніжно, та кладе мою голову собі на коліна, аби мене заспокоїти... Я відповів на листа. і розказав, які думки в мене: що хочу його знищити, якщо не хоче любити. Щоби не морочив більше нікому голову.

А о 16-й вечора відчув його тепло на моїй попі, та деякі пестощі: по ключиці, у носа... Огорнув мене тепло, і я розтанув. Почав нити йому знов, що зі мною треба спілкуватися. Але він промовчав... І тихо пішов.



Сьогодні вже 23-тє: між тим помічаю, що спину досі гріє... Спина майже не болить.

Але ж, не заради грілки він мені потрібен, еге ж?... Бути грілкою може будь-хто, для цього особливим бути не обов'язково, еге ж?... 

Інколи огортає теплом удень, особливо на ніч, коли лягаю спати - майже завжди. Власне, останні дні - завжди... І мовчить. Я йому нию, що зі мною треба спілкуватися. Він слухає. Але мовчить.



Але, мені тепло, і я уже завагався, чи пакостити йому, чи ні завтра.



Якби ж він не був так далеко... І якби ж я не був прикутий до свого місця. Якби залежало тільки від мого "хочу". Я би не розривався на шматки між ніжністю до нього і сліпою ненавистю.

Але ж... Туатто, ми ж домовлялися з Тобою, що Ти усі мої забаганки виконаєш, еге ж? Що для Тебе немає нічого неможливого. Так, я чую, що Ти пригадав.

Ну, то тоді - щоби діставив мені його на НГ сюди, живого, перед моїми очима, як лист перед травою. Амінь.

І я тоді вже не вагатимуся, як мені з ним бути, і що робити. Бо я не хочу іншого шукати. Бо він один такий... Я хочу саме його. Бо він надто рідний мені. щоби я міг отак відмовитися... Я просто не зможу викреслити його.



Але ж... Я ще й спілкування з ним потребую... Листування. Нормального листування і відкритого спілкування. Вже прямо зараз, не чакаючи на НГ.

23.09.2015, 18:30