Заявка в сборник

Заявка в сборник "Мир Чудес 5 том"

Гімн учнів світу

Є найкращою наша школа!
На планеті всі знають діти!
Кращих шкіл не знайти ніколи!
Рідна школа найкраща в світі!

Приспів:
Школа радості та щастя
Від незгоди захищає.
Серед бурь, вітрів, ненастя
Жити правильно навчає.

Школа учнів поважає,
Бо вони трудівники!
Тут чеснотою вважають
Працелюбність всі батьки!

Приспів:
Школа радості та щастя
Від негоди захищає.
Серед бурь, вітрів, ненастя
Жити правильно навчає!

Мудрі та шляхетні дуже
В рідній школі вчителі!
Допоможуть завжди друзі
І дорослиим, і малим

Приспів:
Школа радості та щастя
Від незгоди захищає.
Серед бурь, вітрів, ненастя
Жити правильно навчає.

Ми малюєм гарно, жваво
І Історію вчимо
Найріднішої держави,
Міст, в яких ми живемо!

Приспів:
Школа радості та щастя
Від незгоди захищає.
Серед бурь, вітрів, ненастя
Жити правильно навчає.

Є доріг чимало в світі,
Безліч гідних є занять!
Але всі батьки і діти
Будуть школу пам’ятать!

Приспів:
Школа радості та щастя
Від незгоди захищає.
Серед бурь, вітрів, ненастя
Жити правильно навчає.

За знання, за дружбу, мрії –
Рідній школі дяка й шана!
Хай збуваються надії!
У житті все буде гарно!

Приспів:
Школа радості та щастя
Від незгоди захищає.
Серед бурь, вітрів, ненастя
Жити правильно навчає.

это замечательное стихотворение, опубликованное в сборнике "Струнка", на самом деле, очень философское произведение. Вдумчивый читатель поймёт, что школа  здесь - сама жизнь, у которой мы учимся поступать так, чтобы мысли, поступки и чувства были тёплымми, добрыми, светлыми. Кто мы? Все те, кому хочется учиться
Рада предложить это замечательное произведение для сборника

И ещё сказка

Скака о грушке

Грушке нравилось быть цветком.
Вокруг неё кружились пчёлы и шмели. Люди восхищались ароматом.
А грушке было легко и весело.

Прошло какое-то время , и грушка перестала быть цветком. Но стала расти.
Это было как-то скучно. Но всё же грушка с каждым днём становилась больше и больше, независимо от настроения. И однажды стала большой, красивой жёлтой грушей.

Грушка не замечала, как росла. Но обрадовалась, когда поняла, какой красивой, большой и жёлтой она стала.

Наверно, самой красивой на этом дереве. А может, и в саду.

Расти грушка перестала, делать ей было нечего. И она старалась представить, что будет дальше. Не могла представить что-то конкретное, но ей казалось, что должно быть что-то очень-очень хорошее.
Если ею восторгались, когда она была всего лишь простым цветком, ещё ничего не сделав, то теперь, когда она такая……. Должно случиться что-то необыкновенно прекрасное.

А случился хмурый дождливый день, в который грушка упала на мокрую траву, удивившись чувству полёта и ударившись о грушу, которая росла на ветке рядом с ней и упала чуть раньше.

Извинившись, грушка поинтересовалась у соседки, что же будет дальше.

Но грушка-соседка тоже этого не знала. Как и эта мокрая трава, на которой они лежали.
Может быть, об этом знали деревья в саду. Но они почему-то не хотели говорить